вітрова енергетична установка (ВЕУ)

У цій статті досліджено еволюцію стратегій керування вітроелектростанціями (ВЕС), починаючи з простих стратегій, спрямованих на оптимізацію роботи окремих вітрових турбін, до розробки складніших систем, що керують ВЕС як єдиними цілісними об'єктами. Окрема увага приділяється ключовим вимогам до систем керування ВЕС та аналізу структури ВЕС у контексті їх інтеграції в загальну енергосистему. Вивчено основні цілі систем керування ВЕС, проведено детальний огляд та аналіз стратегій керування, над якими активно ведуться наукові дослідження.

Схематично відображено умови вибору точки під’єднання вітрових електричних станцій (ВЕС) до електроенергетичних систем та описано умови, які повинні бути виконані для забезпечення їх сумісної роботи. Проаналізовано ефекти інтеграції ВЕС в електроенергетичні системи на локальному (місцевому) та загальному рівнях. Розгля- нуто вимоги міжнародних стандартів до регулювання частоти електроенергетичних систем з вітровими електричними станціями.

Здійснено дослідження та порівняльний аналіз методів визначення ймовірності повторення швидкості за розподілом Вейбула, гамма-розподілом та логнормальним розподілом на основі статистичних даних швидкості вітру, які дають можливість обґрунтувати доцільність використання одного з них у конкретній вітровій зоні для моделювання параметрів вітру, а також обґрунтувати розміщення окремих вітрових установок та вітрової електричної станції загалом.

Мета. Серед інвестиційних проектів, пов’язаних з розвитком економіки в регіонах, особливу увагу привертають проекти, які передбачають відведення значної кількості земель, цінних з огляду на їхній екологічний стан, високий рекреаційний ресурс чи інші обставини. Саме до таких типів проектів належать програми розвитку вітрової енергетики. Актуальною є проблема оцінювання якості проектування вітрових парків з урахуванням існуючих ландшафтно-кліматичних умов.