зовнішня політика

У статті досліджується специфіка ядерного шантажу як інструменту зовнішньої політики росії в епоху пост-правди та загрози його застосування до України й міжнародної спільноти. Проаналізовано нормативну базу рф у ядерній сфері, зокрема новітні офіційні документи 2024-2025 років, які суттєво розширили перелік підстав для застосування тактичної ядерної зброї, що прямо суперечить міжнародним зобов’язанням СРСР/рф у рамках Договору про нерозповсюдження ядерної зброї.

Зазначено основні підходи до визначення меж регіону Близького Сходу. Проаналізовано значення та роль Ісламської Республіки Іран в цьому регіоні. Після революції, яка відбулась 1979 р., Іран став ключовим гравцем не лише в регіоні Перської затоки, але і на Близькому Сході загалом. Обґрунтовано історичний , культурний, релігійний, геополітичний, революційний чинники, які зміцнюють та впливають на позицію Тегерану на Близькому Сході. Ісламська Республіка Іран в цей час міститься в центрі глобальних подій завдяки геостратегічному розміщенні та взаємодії з місцевими та глобальними гравцями.

Висвітлено реформу дипломатичної служби Іспанії на початку ХХІ століття, яка спиралася на шість опор: координацію, модернізацію, професіоналізм, спеціалізацію, однорідність та спрощення процедур. Виявлено, що її спричинила поступова втрата країною глобальності зовнішньої політики внаслідок економічної кризи, розширення зовнішньополітичних завдань.