археологічні пам’ятки

Археологічні пам'ятки є невідновлювальним ресурсом світового значення, що містить матеріальні свідчення минулого. Збереження цих об’єктів для майбутніх поколінь є ключовим завданням сучасної наукової спільноти. Міжнародні документи та хартії відіграли вирішальну роль у формуванні принципів збереження археологічних пам'яток. У дослідженні розглянуто теоретичні засади збереження археологічних пам’яток викладені в міжнародних документах і хартіях ХХ – ХХІ ст., на основі яких сформувалась та продовжує формуватися етика втручань в археологічні об’єкти.

Проаналізовано сучасні погляди на обставини включення земель Східного Прикарпаття, Подністров’я та Волині до складу Київської держави. Розглянуто поширення низки категорій рухомих археологічних пам’яток IX–XI ст., що свідчать про перебування княжої дружини на території Подністров’я та проведене їх зіставлення з даними писемних джерел. Проаналізовано різні аспекти можливої залежності цих земель від племен давніх угорців та печенігів у момент формування Київської держави. Обґрунтовується висновок про необхідність ретельнішого вивчення пам’яток IX–XI ст. у Середньому Подністров’ї.