ЕВОЛЮЦІЯ ПІДХОДІВ ДО ЗБЕРЕЖЕННЯ АРХЕОЛОГІЧНИХ РЕЛІКТІВ АРХІТЕКТУРИ: ОГЛЯД МІЖНАРОДНИХ ДОКУМЕНТІВ

Археологічні пам'ятки є невідновлювальним ресурсом світового значення, що містить матеріальні свідчення минулого. Збереження цих об’єктів для майбутніх поколінь є ключовим завданням сучасної наукової спільноти. Міжнародні документи та хартії відіграли вирішальну роль у формуванні принципів збереження археологічних пам'яток. У дослідженні розглянуто теоретичні засади збереження археологічних пам’яток викладені в міжнародних документах і хартіях ХХ – ХХІ ст., на основі яких сформувалась та продовжує формуватися етика втручань в археологічні об’єкти. Окрема увага приділяється аналізу правового статусу ратифікованих міжнародних документів в Україні та підкреслюється важливість ратифікації тих документів, які ще не були прийняті на національному рівні.

Проблема археологічного збереження стає все більш актуальною, оскільки щорічно відкриваються нові об’єкти архітектурної спадщини. Багато з цих архітектурних реліквій не мають основних захисних засобів, таких як дахи чи інші конструкції, що робить їх уразливими до погіршення через чинники навколишнього середовища, неправильне використання, недбалість або неправильне втручання. За відсутності належного захисту ці об’єкти особливо сприйнятливі до деградації, що підкреслює необхідність термінових заходів збереження. Сьогодні культурна спадщина стикається з численними загрозами, такими як зміна клімату, урбанізація та війни. Для України важливо не лише визнати важливість представлення археологічних пам’яток, які втілюють ідентичність і цінності суспільства, а й активно впроваджувати міжнародні стандарти збереження.

Це дослідження також підкреслює необхідність всебічного дослідження міжнародних документів і хартій, заснованих на багатовіковому досвіді збереження археологічних залишків архітектури, досягнутому шляхом проб і помилок. Україна має інтегрувати світовий досвід у національну практику, щоб уникнути помилок минулого та забезпечити надійне збереження археологічної спадщини для майбутніх поколінь.

Метою статті є аналіз підходів до збереження архітектурних археологічних реліквій на основі міжнародних документів і хартій, дослідження еволюції цих підходів та цінностей спадщини, які вони окреслюють. Дослідження має на меті висвітлити проблему недостатньої імплементації міжнародних норм у національне законодавство та реставраційну практику.