водостійкість

Приведено екологічні переваги використання низькокарбонових композитних гіпсових в‘яжучих з підвищеною водостійкістю в будівництві. Досліджено вплив ультрадисперсних частинок цеоліту на фізико-механічні властивості та процеси гідратації композитних гіпсових в‘яжучих. Модифікація гіпсових паст суперпластифікатором полікарбоксилатного типу призводить до радикальних змін у формуванні мікроструктури композитних гіпсових в‘яжучих речовин. Показано, що отримані результати є важливими для подальшого проектування та розроблення нових типів гіпсових композитів з підвищеною водостійкістю.

Показано  можливість  використання  газотермічного  оброблення  скляної  тари  роз- чином  солей  амонію  для  збільшення  водостійкості.  Щоб  уникнути  можливого  розтріску- вання  поверхні  скла,  було  запропоновано  використовувати  спиртову  суспензію,  або комплексний  сірковмісний органічний розчинник. Це  дає  змогу  значно підвищити  хімічну стійкість  тари.  При  цьому  на  поверхні  обробленої  пляшки  утворюється  наліт  солі,  який легко змивається водою. 

Однією з актуальних проблем подальшого сталого розвитку будівельної галузі є вирішення проблем енерго- і ресурсозбереження під час виробництва продукції і зменшення шкідливих викидів. Будівельні матеріали на основі гіпсової сировини порівняно з цементними матеріалами аналогічного призначення характеризуються низькими енергозатратами, а також кращими екологічними показниками. Однак гіпсові матеріали без модифікуючих добавок володіють низькими міцністю і водостійкістю, що обмежує їхнє застосування областю внутрішньої обробки приміщень із відносною вологістю до 60 %.