трансцендентологія

Педагогічний аспект метаантропологічного пізнання канонічного права

Добро зі злом ніколи не знайде згоди. Потрібна духовна боротьба. Злі справи людини свідчать про відсутність істинного, досконалого пізнання. Фабрикою пізнання є людина, яка за допомогою екзистенціальних і трансцендентальних чеснот і маючи Вище духовне щеплення, духовну вакцину, пізнає, виявляє у Всесвіті синергетичну процесуальну дію іонізації, тобто перетворення потенційного добра на онтологічні справи. При цьому в іонізації обов’язково бере участь зло, як певне спонукання до протилежної дії. Спричинює іонізацію такий іонізатор як духовна енергія людини, її органіка пізнання.

Метафізична увідповідальність людини

У науковій статті за допомогою філософії, філософії права, канонічного права,
математики та інших наук висвітлено поняття метафізичної увідповідальності. Вдаю-
чись до умовного формування духовної ліствиці, автор доводить, що людина, під-
вищуючи ступінь увідповідальності, може значно зменшити кількість правопорушень.
Прямування людини до довершеності здійснюється у русі від екзистенціального до
трансцендентального, при цьому зменшується значення ордологічного, де найбільше
протиправних побутових діянь.

Канонічне право у конституційному полі: проблеми і пошуки симфонії

У статті досліджено канонічне право у конституційному полі, адже філософський
світ дуже багатий на творчість як рух до трансцендентного, позамежового буття. Цю
творчість у земних умовах еманують, виточують суспільство, Церква і держава на
основі співіснування людей на природних законах, синергетичних, нелінійних
соціальних процесах. Ці три інституції, які керовані природними і надприродними
законами, здійснюють культурологічну діяльність. Зокрема, формують своє правове
поле, впливають на дух людини, намагаються зробити людину щасливою тощо. Кожна

Канонічна певність благодаті Святих місць

У статті досліджено канонічну певність благодаті святих місць, що дає змогу
зрозуміти й усвідомити роль Церкви як тайни грішного народу. Інтенсивне духовне
життя людини потребує Церкви, не тільки її літургійного життя, а й його продовження.
Хоч відвідування святих місць і не замінює церковних таїнств, проте дає певність,
переконання у правильності їх пошани, а також визнання такої необхідності. Позитивний
вплив святих місць на звичайних людей, зв’язок живих і померлих зміцнюють буття