Наприкінці ХХ - початку ХХІ ст. відбулися якісні зміни в архітектурі та мистецтві, які сприяли активізації як культурної, так і суспільно-політичної діяльності різноманітних протагоністів з різних регіонів.
Статтю присвячено аналізу світлової композиції в просторі сакральних будівель спроектованих видатним французьким архітектором Ле Корбюзьє в 50-60-х роках минулого століття. Розкрито сутність методики проектування світлового середовища модерних храмів архітектора, встановлено способи та засоби формування світло-просторових композицій цих будівель.
Стаття присвячена проблематиці стилістичного визначення об’єктів львівської архітектури 1990—2000-х років. Опрацювавши досвід подібних спроб у вітчизняних наукових публікаціях наводяться власні аргументи щодо коректної термінології для даного типу об’єктів. Важлива роль також приділена пануючому в той час у професійних колах світогляду, оскільки він дає можливість визначити, яких цінностей у проектуванні вони дотримувались – модерністських чи постмодерних.
Розглядаються зміни в парадигмі творення і розуміння мистецтва та архітектури у ХХ столітті, а також шлях становлення видатного філософа, архітектора та дизайнера Фредеріка Кізлера та його вплив на просторові експерименти.
В роботі розглянуті передумови створення номенклатури спеціалізованого житла для мігрантів. Архітектурно-планувальні рішення показуються як один з методів розв’язання глобальних викликів ХХІ століття. Педагогіка, а саме педагогічна технологія при взаємозв’язку з засобами архітектури здатні стимулювати мігрантів до інтеграції у нове суспільство. Проблемам якісної інтеграції мігрантів в нове суспільство приділяється мало уваги, не розкривається потенціал інтеграції мігрантів через житло.