нормотворчість

У статті досліджується поняття, зміст нормотворчості та її співвідношення із спорідненими категоріями. Наголошується, що правотворчість і нормотворчість дещо збігаються, однак не є абсолютно тотожними, швидше нормотворчість входить до структури правотворчості. Нормотворчість відрізняється від законотворчості, адже законотворчість здійснює лише законодавчий орган держави, коло ж суб’єктів нормотворчості набагато ширше. Головним призначенням нормотворчості є створення нових правових норм, а зміна чи скасування наявних є похідними її функціями.

Проаналізовано природу юридичного конфлікту, теоретичну і праксеологічну значущість наукового аналізу соціальних конфліктів і суперечностей. Висвітлено дослідження ролі об’єктивних і суб’єктивних факторів, що їх спричиняють, зокрема в Україні, визначено зумовлену наявність в її просторі потенційно конфліктогенних проблем – політичних, правових, соціальних, економічних, культурних, мовних, кон- фесійних тощо..