Анотація. В статті досліджуються проблемні питання, пов’язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальних справах та досвід зарубіжних країн у цій сфері. Аналізується практика Європейського Суду з прав людини щодо тримання під вартою та його рішення в контексті правових норм та стандартів, пов’язаних з правами людини.
У статті poзглянyтo cиcтeмy заходів забезпечення кримінального провадження зa чинним Kpимiнaльним пpoцecyaльним кoдeкcoм Укpaïни. Здiйcнeнo критичний aнaлiз наукових позицій щодо пoняття зaxoдiв зaбeзпeчeння кpимiнaльнoгo пpoвaджeння, а також їх ознак.
Кримінальний процесуальний кодекс України є абсолютно новим, сучасним, демократичним інструментом, спрямованим на реалізацію судово-правової реформи, яка проводиться в Україні. Чинний КПК закріпив низку інститутів, що суттєво змінили кримінальне процесуальне законодавство України.
Стаття присвячена проблемі врахування законом окреслених підстава для ефективного, доцільного й результативного застосування заходів забезпечення кримінального провадження, запобіжних заходів; обставинам, що беруться до уваги при їх обранні. Метою застосування згаданих заходів є забезпечення певного вектору адекватної поведінки підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, який можна досягнути за умови правильного вибору будь-якого заходу забезпечення, незалежно від характеру й обсягу застосовуваних обмежень.
Стаття присвячена проблемі мети та підстав застосування запобіжних заходів як різновиду зaходiв зaбезпечення кримінального провaдження у системі заходів процесуального примусу в кримінальному процесі. Зокрема, піднімаються окремі проблемні питання застосування деяких запобіжних заходів, зокрема, тримання під вартою, які породжують систематичні порушення прав особи в процесі кримінального провадження. Чинний КПК України вніс низку змін у процедуру застосування запобіжних заходів як заходів процесуального примусу, котрі, загалом, виявились позитивними.
Присвячено проблемі мутності процесуального примусу в процесі застосування запобіжних заходів, пов’язаних із частковим обмеженням свободи особи під час здійснення кримінального переслідування.
Розглянуто проблему застосування домашнього арешту як запобіжного заходу та заходу процесуального примусу в кримінальному провадженні.