негласні слідчі (розшукові) дії

Актуальним є дослідження проблемних аспектів трансформації матеріалів, отри-маних у ході оперативно-розшукової діяльності, у докази в кримінальному провадженні. Стаття висвітлює проблему забезпечення балансу між необхідністю ефективної протидії злочинності, особливо в умовах воєнного стану, та дотриманням фундаментальних прав і свобод людини. Розглянуто сутність та функціональне призначення оперативно-розшукової діяльності як самостійного напряму правоохоронної роботи, що має власні завдання, прин-ципи та переважно негласний інструментарій.

З метою вдосконалення розкриття та розслідування злочинів учинених засудженими у виправних колоніях України, вирішення проблемних питань, які виникають під час розслідування таких злочинів, виникла необхідність розроблення нових науково обґрунтованих рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності боротьби зі злочинністю, зокрема й рецидивною, а також удосконалення організаційно-правових засад діяльності органу досудового розслідування під час розслідування таких злочинів.

Закріплення у КПК 2012 р. інституту негласних слідчих (розшукових) дій вивело
негласні засоби отримання інформації на новий законодавчий рівень. Хоча варто
зазначити, що таке нововведення породило чимало дискусій серед науковців та
практиків щодо розуміння суті негласних слідчих (розшукових) дій та співвідношення їх
із оперативно-розшуковими заходами. Одні з них вважають, що це прогресивний крок
законодавця, спрямований на удосконалення засобів кримінальної процесуальної
діяльності, інші зазначають про недоцільність запровадження таких дій.