відтворення

Містобудівельна структура давньоруського Дорогичина на Підляшші, стала об’єктом узагальнення відносно недавно, як результат аналізу матеріалів різних археологічних досліджень, котрі проводились починаючи з кінця ХІХ століття. Накопичені дані, дозволяють говорити про можливість відносно обґрунтованих припущень про характер рельєфу та розпланування дільниць міста в час його найбільшого розквіту, що припав на добу високого середньовіччя у XII – XIII століттях.

На основі матеріалів археологічних досліджень 2015-2017 років, було здійснено спробу окреслити основні риси архітектури ранньої споруди церкви св. Петра у Перемишлі, котра існувала в давньоруську добу, ймовірно між XII – XIV (поч. XV)століттями. Здійснено пошук аналогів як у будівництві періоду Галицького князівства так і місцевої архітектурної традиції, котрі за своїми характеристиками близькі до виявлених особливостей перемиської споруди.

Висвітлено методологічні аспекти роботи архітектора в історичному середовищі, розкрито сучасні тенденції та процеси трансформації архітектурно-містобудівної структури історичних міст. Розглянуто та проаналізовано три основні підходи до їх відтворення та трансформації, що їх використовувано на теритирії Східної Європи в другій половині ХХ століття. Розкрито поняття центральної частини історичного міста як структурної одиниці міста та описано методику локалізації його межі.

На основі аналізу іконографічних та архівних матеріалів здійснено порівняльну оцінку аргументів щодо ймовірного зовнішнього вигляду храму св. Трійці у Перемишлі. Зокрема, розглянуто питання об’ємно-просторового вирішення, планувальної структури, матеріалу будівництва.