Статтю присвячено аналізу світлової композиції в просторі сакральних будівель спроектованих видатним французьким архітектором Ле Корбюзьє в 50-60-х роках минулого століття. Розкрито сутність методики проектування світлового середовища модерних храмів архітектора, встановлено способи та засоби формування світло-просторових композицій цих будівель.
На підставі вітчизняного та закордонного досвіду церковного будівництва здійснено аналіз формування світло-просторової композиції сакрального простору сучасних греко-католицьких храмів в Україні і в зарубіжжі. Встановлено подібності і відмінності у способах та методах наповнення природним світлом сакрального простору сучасних греко-католицьких храмів порівняно із традиційними. Виявлено спільні та відмінні риси творчого світогляду архітекторів на принципи формування світлового середовища сучасного храму.
У кожен історичний період світло, як природне, так і штучне, відігравало важливу роль у створенні священного простору храму, атмосфери містики і зосередженості, було і залишається невід’ємною частиною релігійного ритуалу. Водночас світло як явище архітектонічне – формотворний елемент просторової структури християнського храму, найважливіший чинник сприйняття його простору та іконографії.