В статті здійснено аналіз історико-правових джерел України, які регулювали порядок громадського контролю за процесом виконання – відбування покарань, встановлено закономірності виникнення та розвитку існуючих з цього питання проблем та запропоновані деякі шляхи їх вирішення по суті.
Розглянуто у науковому розумінні природу та гуманність довічного ув’язнення. У статті уточнено поняття довічного позбавлення волі відповідно до наявних правових та наукових джерел, які мають концептуальний характер: “ Довічне ув’язнення - найтяжчий захід примусу із основних видів покарання, який згідно зі ст. 64 КК України встановлюється за вчинення особливо тяжких кримінальних правопорушень і застосовується лише у спеціально передбачених випадках відповідно до цього Кодексу, якщо суд не вважає за можливе застосувати покарання у виді позбавлення волі за певний строк.