військова служба

Наукову статтю присвячено висвітленню питання особливостям досудового роз-слідування кримінальних правопорушень, передбачених статтею 409 Кримінального кодексу України, що полягають в ухиленні військовослужбовців від несення військової служби шляхом самокалічення, симуляції хвороби, подання підроблених документів або безпосередньої відмови від виконання військових обов’язків. На основі аналізу статистич-них даних за 2020–2025 роки встановлено стійку тенденцію до зростання кількості таких правопорушень, що потребує удосконалення методики їх розслідування.

У статті здійснено комплексний аналіз кримінальних проваджень, порушених за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтями 404 та 405 Кримінального кодексу України, які регламентують відповідальність за опір начальникові або примушування його до порушення службових обов’язків, а також за погрозу чи насильство щодо начальника.

У статті розглянуто криміналістичну характеристику ухилення від військової служби шляхом самокалічення або іншим способом як окремого виду військових кримінальних правопорушень, що набули особливої актуальності в умовах збройної агресії проти України. Аргументовано потребу формування науково обґрунтованої та практично орієнтованої методики їх розслідування, яка ґрунтується на побудові криміналістичної характеристики як цілісної системи типових ознак злочину.

У статті розглянуто особливості виконання покарання у вигляді арешту для військово­службовців з акцентом на юридичні, психологічні та організаційні аспекти, які відрізняють його від цивільних форм покарання. Арешт у військовій системі є специфічним дисциплінарним заходом, що має на меті підтримання порядку, дисципліни та контролю в Збройних силах. У статті детально аналізується правова база, що регулює накладення арешту на військовослуж­бовців, зокрема відповідні військові нормативно-правові акти, такі як Кримінальний кодекс військовослужбовців та Дисциплінарний статут Збройних сил.

У статті опрацьовано передумови становлення та реалізації служби інституту військових капеланів, її важливість та актуальність в умовах понаддесятирічної війни та повномасштаб­ного незаконного воєнного вторгнення на територію незалежної України. Знання про роль і місце військових капеланів у збройних силах, особливості їх душпастирської діяльності потрібні перш за все для повноцінного функціонування Українських Збройних сил, до складу яких входять люди, що зберігають своє психологічне здоров’я та стійкість, будучи максимально наближеними до християнської віри та релігії.

У статті проаналізовано адміністративно-юрисдикційні повноваження територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки щодо військового обліку в умовах воєнного стану. Розглянуто термінологію та особливості її використання при розгляді адміністративних правопорушень, відповідальність за які передбачена статтями 210, 210-1, 211 Кодексу України про адміністративні правопорушення.