Від початку 30-х рр. ХХ ст. українська термінологія зазнає деформації під впливом мовної політики тоталітарної держави, що призвело до невдалих калькувань та викривлювання семантики термінів і морфологічних засобів їхнього творення. З огляду на це, центральне місце в сучасному термінознавстві посідає питання про унормовування галузевих терміносистем, які б задовольнили потреби науковців.
Плідними в розв’язанні відповідного комплексу проблем уважаємо дослідження Л. Боярової, Є. Карпіловської, О. Кочерги, Є. Мейнаровича, Г. Наконечної, В. Пілецького, І. Процик, Р. Рожанківського та інших, присвячені аналізу засад термінотворення 20-х рр. ХХ ст. [2; 6–8; 10–12]. Про позитивні здобутки термінознавства відповідного періоду свідчать спостереження Г. Наконечної, яка наголошує, що українська термінологічна система кін. ХІХ – поч. ХХ ст. була національною за своїм словесним оформленням, а внутрішньо організованою за взірцем міжнародної [5, с. 15]. Цей підхід видається вдалим, оскільки наявність повноцінної термінологічної системи сприяє інтелектуалізації національної мови та дає змогу задовольнити потреби мовців у всіх сферах суспільного життя.
Останнім часом серед науковців зросла увага до особливостей функціювання дієслів у термінології та закономірностей їхнього творення. Йдеться про праці М. Гінзбурга, О. Кочерги, Г. Ракшанової, Р. Рожанківскього [3; 8; 12]. У спільній статті Є. Карпіловська, О. Кочерга, Є. Мейнарович доводять, що під впливом російської мови відбулося викривлення семантики форманта від- [6, с. 3–6]. Подібний висновок щодо цього префікса, а також роз- зробили О. Кочерга та Г. Ракшанова [8, с 10–13]. Властивості префіксів як засобів перфективації вивчали М. Гінзбург, В. Моргунюк, Р. Рожанківський та зауважили невиправдане зниження продуктивності префіксальних морфем для творення форм доконаного виду дієслів чужомовного походження [3, c. 290–294; 9, с. 49–56; 12, с. 22–24]. Однак попри важливі здобутки науковців, не було здійснено комплексного аналізу специфіки префіксального творення дієслівних термінів. Актуальним уважаємо формування та опис префіксальних словотвірних типів, продуктивних у різні періоди розвитку термінології. Завдяки цьому вдасться простежити тенденції дієслівного термінотворення з урахуванням мовних і позамовних чинників, а результати такого дослідження можна застосувати в консультаціях щодо творення новітніх термінів.
У цій праці проаналізовано словотворення дієслів, що належать до власне-термінів і навколотермінної лексики, на матеріалі російсько-українських словників, які, залежно від підходів до укладання, аналізуємо за такими періодами: кін. ХІХ – поч. 20-х рр. ХХ ст., 30-і – 80-і рр. ХХ ст., 90-і рр. ХХ ст. – поч. ХХІ ст. Наша мета – описати формальні й семантичні властивості типів дієслівного префіксального термінотворення, які зазнали змін насамперед під впливом позалінгвальних факторів, зокрема політики русифікації. Поставлена мета потребує розв’язати такі завдання: 1) вказати продуктивність префіксів у термінотворенні дієслів; 2) простежити вплив російської мови на українську дієслівну термінологію; 3) описати типи префіксального словотворення, продуктивність яких зросла унаслідок впливу мовної політики Радянського Союзу.
Більшість словотвірних типів однаково вживані у словниках усіх трьох періодів. Найпродуктивнішими для дієслівного термінотворення виявилися префікси по-, на-, за-. Натомість форманти в-, про-, роз-, о- рідко виступають у цій функції (рис. 1).
Рис. 1. Продуктивність префіксів, що беруть участь у творенні власне-термінів і навколотермінної лексики (%)
Зауважмо, що дієслівні терміни зазнали спотворення під впливом російської мови переважно на лексичному рівні. Зокрема зросла кількість невиправданих калькувань російської мови, що заступили питомі українські одиниці. У словниках кін. ХІХ – 20-х рр. ХХ ст. російські терміни перекладено з урахуванням можливостей української мови. Пор.: рос.: паять – укр.: лютувати; рос.: качать насосом – укр.: помпувати, смокувати; рос.: штукатурить – укр.: тинькувати, рідше штукатурити; рос.: чеканить – укр.: карбувати, бити; рос.: прорезинить – укр.: нагумувати, проґумувати. Натомість укладачі словників 30-х – 80-х рр. ХХ ст. перевагу надають лексичним одиницям за формою подібним до російських: паяти, качати насосом, штукатурити, чеканити, прорезинити. Питомі українські терміни не фіксують зовсім або вказують як рідковживані, застарілі, діалектні слова, у такий спосіб обмежуючи їхній ужиток. Зазначмо, що російські кальки заступили українські лексеми в межах усього дериваційного гнізда. Наприклад, дієслово лютувати мало значний словотвірний потенціал, про що свідчить значна кількість префіксальних похідних із цією твірною основою: влютовувати/влютувати, відлютовувати/відлютувати, злютовувати/ злютувати, залютовувати/залютувати, налютовувати/налютувати, надлютовувати/надлютувати тощо. У лексикографії наступних періодів відповідну дієслівну основу витіснив термін паяти: впаювати/ впаяти, відпаювати/відпаяти, спаювати/спаяти, запаювати/запаяти, напаювати/напаяти, надпаювати/надпаяти.
Спостережено також випадки, коли дієслово скальковано разом із префіксом, який унаслідок цього набуває непритаманного значення. У словосполуці приводити в рух префікс при- має невластиву для нього семантику «початок дії». Оскільки зміни в значенні префікса відбулися на рівні одиничної фіксації, їх доцільно аналізувати на лексичному рівні, а не словотвірному. Показово, що в словниках кін. ХІХ – 20-х рр. ХХ ст. для перекладу російської словосполуки приводить в движение не вжито дієслів із префіксом при-. Пор.: надавати (дати) рух чому, пускати (пустити) в рух що, двигати (двигнути) що, дати розгін чому.
На рівні морфологічного термінотворення найбільше змін зазнали словотвірні типи із префіксами від- та о-, продуктивність яких у лексикографії 30-х – 80-х рр. ХХ ст. і сучасній невиправдано зростає. Проаналізуймо ці типи докладніше.
О. Кочерга та Г. Ракшанова в спільній статті, яка підсумовує діяльність учасників Робочого семінару із проблем специфіки семантичної навантаги елементів словотвору в науковій мові (м. Харків, 2011), наголошують, що префіксу від- не властиве значення завершеної дії. Він у цій функції дублює словотвірні властивості російського форманта от- [8, с 10–13]. У нашому дослідженні уточнено словотвірні типи, ужиток яких було зактивізовано під впливом мовної політики тоталітарної держави.
У словниках 30-х – 80-х рр. ХХ ст. продуктивнішим порівняно з попереднім періодом виявився тип словотворення, який об’єднує дієслова із префіксом від-, що мають семантику «створювати/ створити що-небудь»: відтісувати/відтесати, відливати/відлити з металу, відчеканювати/відчеканити, відкарбовувати/відкарбувати. Укладачі словників кін. ХІХ – 20-х рр. ХХ ст. у цьому випадку фіксують переважно дієслова з префіксом ви-, рідше по-: витісувати/витесати, виливати/вилити з металу, карбувати/викарбувати, покарбувати, бити/вибити. Бачимо, що малопродуктивний у 20-і рр. ХХ ст. префікс від-, що калькує російський от-, заступає в термінології наступних етапів продуктивніший формант ви-.
Іще один словотвірний тип з від-, уживаність якого, на нашу думку, зросла невиправдано, стосується дієслів, що мають семантику «надати поверхні об’єкта певних властивостей, ретельно виконуючи дію»: відутюжувати/відутюжити, відпрасовувати/відпрасувати, відгранювати/відгранити, відшліфовувати/відшліфувати. Автори російсько-українських словників 30-х – 80-х рр. ХХ ст. лексеми з формантом від- часто фіксують як синоніми до слів із префіксом ви- (випрасовувати/випрасувати, вигранювати/вигранити, вишліфовувати/вишліфувати), чого майже не спостережено в лексикографії кін. ХІХ – 20-х рр. ХХ ст. Таку тенденцію вважаємо небажаною, позаяк вона призводить до розвитку синонімії в науковій мові, що заважає точності викладу.
Недоцільним видається розширення функцій префікса о- у низці типів дієслівного словотворення. Так, у термінології 30-х – 80-х рр. ХХ ст. та 90-х рр. ХХ ст. – поч. ХХІ ст. спостерігаємо спотворення семантики префікса о-, який поряд з об- починають використовувати для перекладу російського форманта о- у дієсловах зі значеннями «покрити чим-небудь усю поверхню об’єкта» і «надати всій поверхні об’єкта певних властивостей». Пор.: рос.: оштукатуривать/оштукатурить – укр.: о(об)штукатурювати/о(об)штукатурити; рос.: окутвывать/окутать – укр.: о(об)кутувати/ о(об)кутати; рос.: огранивать/огранить – укр.: о(об)гранювати/о(об)гранити; рос.: окрашивать/ окрасить – укр.:о(об)фарбовувати/о(об)фарбувати. До того ж, попри те, що префікс об- значно вживаніший у цій функції, в «Українсько-російському словнику» (1953–1963) основним варіантом часто вказано дієслова з о-. Лексикографічні праці кін. ХІХ – 20‑х рр. ХХ ст., укладачі яких орієнтувалися насамперед на властивості національної мови, майже не фіксують одиниць, утворених за словотвірними типами із префіксом о-. На незначну кількість слів з цим формантом натрапляємо тільки в «Словарі росийсько-українському» (1893–1898): ошліховати, охварбувати. Показово, що О. Безпяско, К. Городенська, В. Ільїн, В. Русанівський виявили, що одним із випадків, коли префікси о- та об- не можуть бути взаємозамінними, є дієслова із семантикою «охопити дією усію поверхню об’єкта», яка притаманна лише префіксу об- [4, с. 154; 13, с. 206]. Незначна продуктивність о- в термінології 20-х рр. ХХ ст. та результати досліджень лінгвістів є свідченням, що розширення семантики префікса відбулося під впливом русифікації.
Не можна однозначно потрактувати причини більшання кількості дієслів, утворених за допомого префікса о-, що означають «набуття певних властивостей унаслідок самочинного процесу», у словниках, укладених після 30-х рр. ХХ ст.: окамяніти, отвердіти, окостеніти. Термінознавці 20-х рр. ХХ ст. перевагу надавали словотвірним типам з формантами з- та за-: закам’яніти, скам’яніти, ствердіти, затверднути, стверднути. З одного боку, тут може йтися про орієнтацію на російські зразки словотворення, як-от у термінах: окаменеть, отвердеть. З іншого – могло спрацювати явище аналогії з дієсловами охолоджувати/охолодити, опромінювати/опромінити, отемнити, що позначають зміну властивостей об’єкта унаслідок прямої фізичної дії.
Отже, аналіз закономірностей творення дієслівних термінів та навколотермінної лексики на матеріалі російсько-українських словників кін. ХІХ – поч. ХХІ ст. засвідчив, що засади формування галузевих терміносистем протягом тривалого часу залежали від політичної ситуації. Найперспективнішими вважаємо ті обставини, що сприяли виробленню термінології з огляду на внутрішньомовні ресурси. Саме такої орієнтації варто дотримуватися, дбаючи про майбутнє українських терміносистем. Дослідження конкретних лексичних одиниць засвідчило, що словники 20-х рр. ХХ ст. можуть стати джерелом поповнення термінології лексикою й словотвірними типами, а докладний аналіз засад морфологічного термінотворення цього періоду в порівнянні з іншими сприятиме внормовуванню терміносистем з огляду на властивості української мови.