Проблема синонімії та антонімії є однією з найбільш складних та дискусійних у термінологічній семасіології. Явище синонімії в українській термінології досліджують А. Коваль [4], А. Крижанівська [9], І. Кочан [7], Т. Панько [13] та інші. Синонімію галузевих термінів, зокрема військових, термінів генетики, землеустрою та кадастру, машинобудування, менеджменту тощо, розглядають відповідно Я. Яременко [24], Т. Соколовська [19], О. Тур [20], Н. Краснопольська [8], О. Литвин [11].
Термінологічним аспектам явища антонімії у царині термінології присвячені праці Л. А. Лисиченко [10], Т. В. Михайлової [12], Т. Панько [13] та інших. Антонімічні відношення в багатьох галузевих терміносистемах, зокрема авіації, біології, гірничої та дорожньо-будівельної справи, холодильної техніки, видавничої і швацької термінології, криміналістики й туризму характеризують відповідно Л. Халіновська [21], Л. Симоненко [16], О. Колган [6], Н. Книшенко [3], О. Южакова [23], М. Процик [14], О. Романова [15], Є. Ковкіна [5], І. Черненко [22]. Особливості парадигматичної організації українських термінів фітомеліорації в спеціальних словниках початку ХХ ст. з погляду синонімії та антонімії спеціально не вивчалися. Це зумовлює актуальність нашої теми. Метою статті є виявлення особливостей семантики, структури й функціювання синонімів та антонімів у фітомеліоративній термінології, а також простеження перетину синонімічних та антонімічних зв’язків у галузевій терміносистемі фітомеліорації.
Матеріалом нашого дослідження є терміни, вилучені методом суцільної вибірки зі спеціальних словників початку ХХІ ст.: «Лісова меліорація агроландшафтів: словник-довідник термінів та визначень» [1] та «Лісові меліорації: термінологічний словник» [2].
Аналіз особливостей синонімії фітомеліоративної термінології дає підстави представляти її класифікацію за такими ознаками: за ступенем абсолютної тотожності значення (абсолютні та часткові синоніми); за структурою (синтетичні, аналітичні). Терміни-синоніми фітомеліорації переважно абсолютні синоніми, тому що їх визначення ідентичні (ландшафтні рубки – рубки формування ландшафту, розмив ґрунту – ерозія ґрунту водна). Часткові синоніми можуть утворювати родовидові відношення (водозатримуючий вал – дорога, водозатримуючий вал – канава, водозатримуючий вал – тераса, насадження лісові мулофільтри – насадження лісові кольматуючі):
|
насадження лісові насадження лісові мулофільтри насадження лісові кольматуючі |
водозатримуючий вал водозатримуючий вал–дорога водозатримуючий вал–канава водозатримуючий вал–тераса |
Серед виокремлених синонімів виділяємо велику групу терміноодиниць аналітичного типу, що заміщуються синтетичними, і навпаки. Синонімія означеного типу утворена за такими моделями:
· багатокомпонентний термін – однокомпонентний термін (водозбірна площа – водозбір, галерейні ліси – тугаї, ґрунтовий покрив – ґрунт, водозатримуючий вал – тераса, ґрунт карбонатний – рендзина, ділянка тестова – сегмент, ерозія ґрунтів вітрова – дефляція, землі незручні – неугіддя, зона лісостепова – лісостеп, зона напівпустелі – напівпустеля, зона пустелі – пустеля, зона степова – степ, сельовий потік – сель, сумарне випаровування – евапотранспірація, угруповання рослинне – фітоценоз, тип лісової ділянки – едатоп).
З-поміж наведених синонімів виділяємо модель «власне український термін – іншомовний термін», однак не всі термінологічні одиниці є абсолютними синонімами: наприклад, абсорбція – вбирання, де «абсорбція – від лат. absorbens – поглинаючий, вбирання газів або рідин, а також світла і звуку всім об’ємом (на відміну від адсорбції) рідини чи твердого тіла (абсорбента)» [17], а «вбирання, поглинання – втягування чогось усередину» [18, с. 300];
· багатокомпонентний термін – багатокомпонентний термін (ажурність смуги лісової – конструкція смуги лісової ажурної, екологічна піраміда – піраміда біомас, лінійна ерозія ґрунтів – глибинна ерозія, ландшафтні рубки – рубки формування ландшафт, текстура ґрунту – грануло-метричний склад ґрунту);
· багатокомпонентний термін – абревіатура (агропромисловий комплекс – АПК, агротехнічні протиерозійні заходи – АПЗ, адаптивна система землеробства – АСЗ, азональна напруженість території – АНТ, азональна рослинність – АЗ, елементарна структурна одиниця агроландшафту – ЕСО, лісомеліоративна станція – ЛМС, розрахунково-технічна карта – РТК, цифрова модель місцевості – ЦММ, цифрова модель рельєфу – ЦМР, цифрова топографічна карта – ЦТК, несприятливі і небезпечні природні явища – ННПЯ тощо). Зауважимо, що виникнення синонімів-абревіатур у межах певної галузі спричинене потребою замінити термін або терміносполуку їхньою скороченою формою. Це закономірно, оскільки кожна мовна система, а особливо термінологічна, прагне до лаконічності й має здатність до словесно-матеріальної компресії зі збереженням такого ж обсягу інформації. Однак не до всіх терміносполук виникають абревіальні відповідники, головною найбільш суттєвою передумовою їх появи є рівень стійкості й частота вжитку.
Виділяємо групу термінів, що містять синоніми до одного з компонентів термінологічної словосполуки: ліси байрачні (балкові), меліорація лісова ярів (балок), система насаджень (смуг) лісових захисних, зімкнутість крон (пологу), вирубування чагарників (кущів), вологоємність ґрунту найменша (польова, польова гранична).
Наявність же значної кількості синонімів допомагає терміносистемі найповніше задовольняти потреби наукового спілкування, а також забезпечує належний рівень культури наукової мови. Відносно високий ступінь синонімії (4,4% від загальної кількості одиниць) характерний для фітомеліоративної термінології на етапі її становлення (кінець ХХ – початок ХХІ століть).
Проведений нами аналіз антонімічних відношень у терміносистемі фітомеліорації засвідчив, що найчастіше вони встановлюються між одиницями, які позначають ознаки, якості та властивості (співтовариство вертикальне – співтовариство горизонтальне, стік внутрішньоґрунтовий – стік поверхневий, рослинність антропогенна – рослинність природна) або дії, процеси (солонцювання – розсолонцювання, зрошення – осушення тощо). Частиномовне вираження антонімії у фітомеліоративній термінології репрезентоване насамперед прикметниками (верхові води – ґрунтові води, ландшафт антропогенний – ландшафт природний), іменниками (макрорельєф – мікрорельєф, угіддя – невгіддя опріснення – засолення), дієприкметниками (піски закріплені – піски рухливі, схил гірський залісений – схил гірський оголений).
За планом вираження антонімічні одиниці в термінології фітомеліорації представлені аналітичними й синтетичними термінами. Антонімічні синтетичні терміни характеризуємо за різними параметрами:
1) за кількістю кореневих морфем: прості й складні. До простих належать такі антоніми, які у морфемному складі мають лише одну кореневу морфему: залісення – опустелювання. Складних антонімічних синтетичних термінів не виявлено;
2) за якістю (подібністю) кореневих морфем фіксуємо такі термінологічні одиниці:
- різнокореневі, лексичні: зрошення – осушення;
- однокореневі. Антонімічні значення реалізуються протиставленням безпрефіксального слова префіксальному: угіддя – невгіддя, солонцювання – розсолонцювання. Крім однокореневої антонімії, що ґрунтується на кореляції префіксів, існують терміниантоніми змішаного типу, де антонімічні відношення побудовані на протиставленні перших компонентів складних слів при однакових других: макроелементи – мікроелементи, макрорельєф – мікрорельєф. Такі усічені основи макро- і мікро- містять у собі ознаки протилежності розміру;
3) за частиномовним вираженням в українській фітомеліоративній термінології серед антонімічних синтетичних терміноодиниць виділяємо лише іменникові: залісення – опустелювання, угіддя – невгіддя;
4) за походженням визначаємо такі типи синтетичних термінологічних антонімічних пар (ТАП): власне українські (зрошення – осушення, солонцювання – розсолонцювання, угіддя – невгіддя), запозичені – інтернаціоналізми (макрорельєф – мікрорельєф, натуралізація – ренатуралізація).
Таким чином, в українській термінології фітомеліорації функціонує невелика кількість синтетичних терміноодиниць. Проте синтетичні терміни становлять основний склад фітомеліоративної терміносистеми.
Серед антонімічних аналітичних термінів за кількістю складових виділяємо такі:
1) двокомпонентні: (землеробство стале – землеробство нестале, ландшафт антропогенний – ландшафт природний, вершина яру – глибина яру, піски закріплені – піски рухливі, рекультивація постійна – рекультивація тимчасова, розвівання пісків – закріплення пісків, насадження чагарників – вирубування чагарників, норма зрошувальна – норма осушення, рубка суцільна – рубка догляду, співтовариство вертикальне – співтовариство горизонтальне, стік внутрішньоґрунтовий – стік поверхневий, розселення активне – розселення пасивне, рослинність антропогенна – рослинність природна, ландшафти сухостепові – ландшафти лісо аграрні, тераса гребенеподібна – тераса траншейна тощо). Крім того, двокомпонентні терміноодиниці можуть бути протиставлені однослівним, наприклад: землі незручні – неугіддя;
2) трикомпонентні: (лісомеліорація крупних (пропонуємо замість крупних використовувати великих) рік – лісомеліорація малих рік, схил гірський залісений – схил гірський оголений, смуга лісова багаторядна – смуга лісова однорядна, вологоємність ґрунту найменша – вологоємність ґрунту повна);
3) чотирикомпонентні: (активність ґрунту нітрифікаційна – активність ґрунту денітрифікаційна, висота лісової смуги загальна – висота лісової смуги середня). Зауважимо, що трикомпонентні терміни можуть мати антонімічну чотирикомпонентну терміноодиницю, і навпаки: вологоємність ґрунту максимальна молекулярна – вологоємність ґрунту найменша, зміни природного середовища незворотні – зміни середовища зворотні;
4) п’ятикомпонентні: (сторона смуги лісової захисної завітряна – сторона смуги лісової захисної навітряна). Отже, у термінології фітомеліорації серед антонімічних пар за кількістю складових переважають двокомпонентні терміни.
За кількістю кореневих морфем серед аналітичних антонімів виділяємо:
- прості протиставлювані компоненти: (вершина яру – глибина яру, ландшафт природний – ландшафт техногенний, піски закріплені – піски рухливі, розселення активне – розселення пасивне, яр верховий – яр донний);
- складні компоненти: (смуга лісова багаторядна – смуга лісова однорядна, ландшафти лісоаграрні – ландшафти сухостепові);
- прості компоненти, протиставлювані складним, і навпаки (ґрунти лісонепридатні – ґрунти придатні, ерозія агротехнологічна – ерозія геологічна, стік внутрішньоґрунтовий – стік поверхневий, тераса гребенеподібна – тераса траншейна).
Протиставлювані компоненти в аналітичних термінах можуть бути і різнокореневі, і однокореневі. У різнокореневих компонентах протилежність виражається різними коренями та основами (верхові води – ґрунтові води, меліорація великих рік – меліорація малих рік, родючість природна – родючість штучна, розселення природне – розселення штучне), у однокореневих – додаванням до того самого кореня чи основи антонімічних префіксів або частки «не» (активність ґрунту нітрифікаційна – активність ґрунту денфітрифікаційна, ґрунти лісонепридатні – ґрунти придатні, землеробство стале – землеробство нестале, зміни природного середовища зворотні – зміни середовища незворотні).
За походженням протиставлювані компоненти антонімічних термінів-словосполук є:
- питомими: схил гірський залісений – схил гірський оголений, насадження чагарників – вирубування чагарників, яр верховий – яр донний;
- запозиченими: ерозія антропогенна – ерозія геологічна, співтовариство вертикальне – співтовариство горизонтальне, розселення активне – розселення пасивне;
- питомими й запозиченими: вологоємність ґрунту максимальна молекулярна – вологоємність ґрунту найменша, ландшафт антропогенний – ландшафт природний, тераса гребенеподібна – тераса траншейна.
За поняттєво-семантичними зв’язками виділяємо такі типи ТАП:
а) контрарні – між протилежними поняттями існують одне або кілька проміжних понять, наприклад:
- синтетичні (нанорельєф – мікрорельєф – макрорельєф – мегарельєф);
- аналітичні (верхові води – ґрунтові води – міжпластові води – карстові води – трищинні води, висота смуги середня – висота лісової смуги захисна – висота лісової смуги загальна, вологоємність ґрунту найменша – вологоємність ґрунту повна – вологоємність ґрунту максимальна молекулярна, яр донний – яр схиловий – яр верховий);
б) контрадикторні – відношення між членами яких є суперечними, або контрадикторними. Обсяги видових понять у ТАП становлять увесь обсяг родового поняття; один з антонімів заперечує відмінну сему в плані змісту другого антоніма, але не замінює її [14, с. 8]. Наприклад, землеробство стале – землеробство нестале, активність ґрунту нітрифікаційна – активність ґрунту денітрифікаційна;
в) комплементарні – антоніми позначають два взаємодоповнювальні видові поняття, які разом становлять певне родове поняття без проміжних ланок: родючість природна – родючість штучна, рослинність антропогенна – рослинність штучна;
г) векторні – антоніми позначають дві протилежно спрямовані або взаємнозворотні дії, явища, ознаки, напрями, відношення тощо: залісення – опустелювання, опріснення – засолення, натуралізація – ренатуралізація, співтовариство вертикальне – співтовариство горизонтальне, солонцювання – розсолонцювання, стік внутрішньоґрунтовий – стік поверхневий;
д) координатні – антоніми позначають дві протилежні точки певного просторового або часового відрізка: вершина яру – глибина яру.
За обсягом протиставлюваної семантики членів ТАП виділяємо повні антонімічні одиниці [14, с. 9], зокрема: землеробство стале («землеробство у таких ґрунтово-кліматичних районах, де за умов дотримання рекомендаційних технологій щороку гарантується висока урожайність сільськогосподарських культур ...») – землеробство нестале («землеробство у районах з надмірним (Полісся), недостатнім (Степ) або несталим (південно-східний Лісостеп) зволоженням та різкими перепадами інших елементів природи …»), а також активність ґрунту нітрифікаційна – активність ґрунту денітрифікаційна, зміни середовища зворотні – зміни природного середовища незворотні, землі зрошувані – землі незрошувані.
Між синонімічними рядами виявляються симетричні антонімічні відношення: вони утворюють мікросистему, де антонімічні компоненти взаємно пов’язані з мікросистемою синонімічного ряду [21, с. 185]. Отже, антонімія синонімічних рядів або синонімія антонімічних протиставлень становлять термінологічне антонімічно-синонімічне об’єднання (ТАСО) [19] – тип термінологічного об’єднання, у якому члени ТАП, протиставлювані між собою, мають синоніми, наприклад: вершина яру (балки) – глибина яру, ерозія антропогенна (агротехнологічна) – ерозія геологічна, ерозія давня – ерозія прискорена (антропогенна), землі незручні (неугіддя) – угіддя, ландшафт антропогенний (техногенний) – ландшафт природний.
Таким чином, у терміносистемі фітомеліорації антонімія представлена такими поняттєво-семантичними зв’язками: контрарними, контрадикторними, комплементарними, векторними й координатними. Найчисельнішими серед них є контрарні й векторні антоніми. У фітомеліоративній терміносистемі виявлено синтетичні й аналітичні антонімічні пари, переважають аналітичні двокомпонентні терміноодиниці. За словотворчою структурою антоніми означеної терміносфери представлені кореневими, складними словами. За кількістю кореневих морфем переважають прості протиставлювані компоненти.
Перспективи подальшого дослідження системних відношень в українській фітомеліоративній термінології можуть бути реалізовані в термінологічному аспекті, що пов’язаний із розробленням теорії укладання словників різного типу фітомеліоративної лексики. Крім того, видається важливим розглянути особливості мовного вираження понять фітомеліорації, що утворюють синонімічні, антонімічні та родо-видові зв’язки з погляду відповідності мовних форм нормам сучасної української мови.