Незважаючи на те, що постать цього військового інженера, геометра,
архітектора П'єра Ріко де Тірреґайля (Тіррґайль, фр. Pierre Ricaud de Tirregaille, Ricaud
(Ricaut, Ryko) Pierre de Tirregaille (Tirgaille)) (близько 1725 – після 1772) є порівняно добре
знайома дослідникам, його біографія, поза періодом діяльності у Речі Посполитій,
залишається ще великою мірою не відома. Узагальнення та систематизація
результатів попередніх досліджень показали, що наукові розвідки щодо заданої теми
провадили в декількох напрямках. До першого напрямку належать такі дослідження
авторів, які присвячено особистості архітектора П'єра Ріко де Тірреґайля та які умовно
можна поділити на праці, що стосуються біографічних відомостей про архітектора, і
студії про різноманітні проекти, які П'єр Ріко де Тірреґайль виконав на замовлення.
Важливими джерелами для з’ясування бібліографічних відомостей про П'єра Ріко де
Тірреґайля та здійснених із його боку проектних замовлень є рукописні й графічні
матеріали, які зберігаються в архівах Варшави, Кракова, у Національному інституті
спадщини в Варшаві та в Національній бібліотеці Франції в Парижі.
Вуйцик, В. С., 2003. Львівські барокові палаци. Палац Більських. Вісник інституту
«Укрзахідпроектреставрація», 13.
Гриник, Г. та Ярош-Замойська, О., 2000. Кристинопіль (1692–1951). Червоноград.
Ковальчик, Є., 1991. Пізньобарокові магнатські резиденції на Волині та Львівщині.
Українське бароко та європейський контекст. Київ : Наукова думка.
Aftanazy, R., 1996. Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej. Vol. 8:
Wojewodztwo ruskie: Ziemia Przemyska i Sanocka. Wrocław.
Archiwum Główne Akt Dawnych w Warszawie. Sigillata 27.
Archiwum Narodowe w Krakowie. Plan pałacu Franciszka Salezego Potockiego wojewody
kijowskiego w Krystynopolu oraz pałacyku w Perespie. Archiwum Potockich w Krzeszowic. – Sign.
3137. 29/635/0/14/3137.
Archiwum Roskie, 1757. Sygn. XVIII/34 (6 листів Р. Тіррегайля до Я. Браніцького від l.
1752–62), sygn. XXXIV/29 (лист Р. Тіррегайля до Я. Клемма від 1757).
Begründet, von U. T. und Becker, F., 1938. Allgemeines Lexikon der Bildenden Künstler von
der Antike bis zur Gegenwart, Band 32: Stephens–Theodotos. E. A. Seemann. – Leipzig.
Bibliothèque nationale de France. Cabinet des Estampes. – Vc. 350. – 4. K–O.
Bibliothèque nationale de France. Département des estampes et de la photographie. Cabinet
des Estampes. – Vc. 350. Т. 7.
Bibliotheque nationale de France. Paris. Pierre Ricaud de Tirregaille. Palais de Cracoviec
apparteneant a m. le Cte. Cettner du Cote de l’Entree. – Sign. – R 14550.
Bogdanowski, J., 2000. Polskie ogrody ozdobne. Warszawa: Arkady.
Ciołek, G. i Plapis, W., 1968. Materiały do słownika twórców ogrodów polskich. Warszawa.
Ciołek, G., 1954. Ogrody polskie. Warszawa.
Ciołek. G., 1955. Zarys historii kompozycji ogrodowej w Polsce. Łodz–Warszawa.
Czernecki, J., 1939. Mały król na Rusi i jego stolica Krystynopol. Kraków.
Hornung, Z., 1959. Na śladach działalności artystów francuskich w Polsce. Teka Kom. Hist.
Sztuki. T.1.
Kosacka, D., 1970. Plany Warszawy XVII i XVIII w. w zbiorach polskich. Katalog.
Warszawa.
Kowalczyk, J., 1977, «Goût français» po warszawsku. Warszawskie pałace rokokowe na
planie Ricaud de Tirregaille’a. Architektura, R. 31. Nr. 1–2.
Kowalczyk, J., 1981. Wędrówka po pałacach rokokowych z panem Ricaud. Jesteśmy w
Warszawie. Miasto dawne i nowe. Т. 1. Warszawa: PIW.
Kowalczyk, J., 1988, Pierre Ricaud de Tirregaille — architekt ogrodów i pałaców. Kwartalnik
Architektury i Urbanistyki, 33. Z. 4.
Kowalczyk, J., 1988-1989. Ricaud de Tirregaille Pierre. Polski Słownik Biograficzny, T.
XXXI. Wrocław – Warszawa – Kraków – Gdańsk – Łódź : Zakład Narodowy Imienia
Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk,.
Kriegsarchiv des Österreichischen Staatsarchivs in Wien., 1763-1787. Josephinische
Landesaufnahme, – B IX a 390.
Łoza, S., 1931. Architekci i budowniczowie w Polsce. Słownik architektów i budowniczych
Polaków oraz cudzoziemców w Polsce pracujących. Wydanie drugie, uzupełnione. Warszawa:
Wydawnictwo Kasy im. Mianowskiego, Instytutu Popierania nauki, Palac Staszica.
Majdecki, L., 2008. Historia Ogrodów. T. 1: Od starożytności po Barok. Warszawa:
Wydawnictwo naukowe PNW, s.419–420.
Mańkowski, T., 1932. Lwowskie kościoły barokowe. Prace sekcyi historyi sztuki i kultury
Towarzystwa Nauk we Lwowie, T. 2, Zesz. 2.
Mańkowski, T., 1948. Architekt Pierre Ricaud de Tirregaille. Rocznik Zakładu Narodowego
im. Ossolińskich. T. 3.
Morelowski, M., 1959. Pierre Ricaud de Tirregaille. Francastel P. Les architectes célèbres.
T. II.
Narodowy Instytut Dziedzictwa w Warszawie (Ośrodek Dokumentacji Zabytków w
Warszawie). – Текі Jana Glinki.
Olszewicz, B., 1932. Kartografia polska XVIII wieku. Polski Przegl. Kartogr. – R. 10: Nr.
38–39.
Ricaud de Tirregaille, P., 1867. Encyklopedyja powszechna, T.25. Warszawa.
Ross, J., 1970. Pałacyk w Perespie. Rokoko. Studia nad sztuką 1 połowy XVIII w. Warszawa.
Świeykowski, E., 1907-1912. Plany zamku Franciszka Salezego Potockiego wojewody
kijowskiego w Krystynopolu nad Bugiem w powiecie sokalskim. Spraw. Kom. do Badań Hist.
Sztuki w Polsce, T.8, Kraków.
Wątroba, P., 2016. Le palais d’Ignacy Сetner a Krakowiec Et son architecte Pierre Ricaud de
Tirregaille nouvelles constatations et hypotheses. Studia z historii sztuki ofiarowane profesorowi
Janowi Ostrowskiemu. Kraków, 2016.
Żyłko, E., 1955. Mecenat artystyczny Jana Klemensa Branickiego hetmana wielkiego
koronnego. Warszawa.