Розглядається проблема джерела теригенного матеріалу для флішоутворення в Карпатському регіоні. Не вирішують цієї проблеми, як показав аналіз геологічного матеріалу, “теорія трогів”, уявлення про стаціонарні кордильєри і гігантські водні артерії. Констатується, що в ранньому мезозої внаслідок великомасштабного розшарування і деструкції земної кори північного краю Гондвани утворилися численні мікроплити і граніто-гнейсові масиви, які заповнили океан Тетіс. З цієї сиалічної маси, яка переміщалася у бік Європейського континенту і насувалася на флішовий басейн, формувалися безкореневі кордильєри. Саме вони і були тим основним джерелом осадів, які включалися в турбідітні системи, утворюючи могутні товщі Карпатського флішу.
1. Кульчицький Я.О. Основи вчення про формації (геогенерації). Частина II // Видавниче об’єднання “Вища школа”, Вид-во при Львівському державному Університеті. – Львів. – 1973. – 91 с.
2. Вялов О.С., Гавура С.П., Даныш В.В. и др. История геологического развития Украинских Карпат. – Київ: Наук. думка, 1981. – 180 с.
3. Крупський Ю.З. Геодинамічні умови формування і нафтогазоносність Карпатського та Волино-Подільського регіонів України // Київ: УкрДГРІ, 2001. – 144 с.
4. Вялов О.С. О кордильерах в Карпатском флишевом бассейне // Материалы VII сьезда КБГА. – Київ: Наук. думка, 1967. – С. 114– 118.
5. Лозиняк П.Ю., Петрашкевич М.Й. До питань нафтогазоносності північно-західних районів Скибового і Кросненського покривів Українських Карпат // Міжнародна наук.-практич. конфер. “Генезис нафти і газу та формування їх родовищ в Україні як наукова основа прогнозу та пошуків нових скупчень”. Тези доповідей. – Чернігів. – 2001. – С. 166–168.
6. Сеньковський Ю. Палеоокеанологія Карпато-Чорноморського сегменту континентальної окраїни океану Тетіс у пізньому мезозої // Праці Наукового товариства ім. Шевченка. Том V. Геологічний збірник. – Львів. – 2001. – С. 61–70.
7. Лобковский Л.И., Алкишин А.М., Хаин В.Е. Современные проблемы геотектоники и геодинамики. – М.: Научный Мир, 2004. – 612 с.
8. Суворов А.И. Тектоническая расслоенность и тектонические движения в континентальной литосфере // Геотектоника. – 2000. – № 6. – С. 15–25.
9. Пушаровский Ю.М., Пейве А.В. Вещественные неоднородности океанской литосферы и геодинамические следствия // Геотектоника. – 1992. – № 4. – С. 15–26.
10. Леонов Ю.Г. Платформенная геотектоника в свете представлений о тектонической расслоенности земной коры // Геотектоника. – 1991. – № 6. – С. 3–20.
11. Пушаровский Ю.М., Новиков В.Л., Савельева А.А., Фадеев В.Е. Неоднородности и конвенция в тектоносфере // Геотектоника. – 1990. – № 5. – С. 3–8.
12. Тектоническая расслоенность литосферы и региональные геологические исследования. – М.: Наука, 1990. – 294 с.
13. Соколов С.Д. Концепция тектонической расслоенности литосферы: история создания и основные положения // Геотектоника. – 1990. – № 6. – С. 3–19.
14. Шаров В.И. О новой трехслойной сейсмической модели континентальной коры // Геотектоника. – 1987. – № 4. – С. 19–30.
15. Минц М.В., Колпаков Н.И., Ланев В.С., Русанов М.С. О природе субгоризонтальных сейсмических границ в верхней части земной коры (по данным Кольской сверхглубокой скважины) // Геотектоника. – 1987. – № 5. – С. 62–72.
16. Пушаровский Ю.М. Крупные неоднородности в строении земной коры и их возможные интерпретации // Геотектоника. – 1982. – № 5. – С. 3–16.
17. Пейве А.В. Океаническая кора геологического прошлого // Геотектоника. – 1969. – № 4. – С. 5–23.
18. Богданов Н.А. О тектоническом спучивании коры в океанах. – Тектоническое развитие земной коры и разломы. – М.: Наука, 1979. – С. 133–146.
19. Ронов А.Б. Осадочные оболочки Земли. – М.: Наука, 1980. – 80 с.
20. Пронин А.А. Тектоническая история океанов и проблемы становления земной коры и литосферы. – Ленинград: Наука, 1982. – 248 с.
21. Гиллули Д. Тектонические движения, связанные с эволюцией горных хребтов / Природа твердой земли. – М.: Мир, 1976. – С. 225–251.
22. Пейве А.В. Основные черты тектоники Балкано-Карпатской области. – КБГА, VIII конгресс. Доклады. Геотектоника. Белград, 1967. – С. 173–178.
23. Пронин А.А. Альпийский цикл тектонической истории Земли. Кайнозой. – Л.: Наука, 1973. – 318 с.
24. Аптипов М.П. Тектоника и магматизм современных и древних океанов // Геотектоника. – 1992. – № 3. – С. 107–110.
25. Архипов М.В. О месте и времени формирования флиша Альпийской складчастой области // Бюлл. МОИП, отд. геол. – 1974. – № 1. – С. 125–136.
26. Леонов М.Г. Тектонический режим эпох образования олистостромов // Геотектоника. – 1976. – № 3. – С. 26–39.
27. Архипов М.В. Офиолиты Альпийской складчастой области как индикатор деструкционного процесса // Известия ВУЗов. Геология и разведка. – 1983. – № 11. – С. 32–42.
28. Богданов Н.А., Вишневская В.С. Офиолиты во времени / Ежегодный симпозиум проекта № 195 (ЧПГИ) // Геотектоника. – 1985. – № 5. – С. 108–110.
29. История океана Тетис. – Москва, 1987. – 156 с.
30. Ziegler P.A., Cloetingh S., van Wees J.-D. Dynamics of intra-plate compersional deformation: the Alpine foreland and other examples // Tectonophysics, 1995. – V. 252. – P. 7–59.
31. Методы теоретической геологии. – Ленинград: Недра, 1978. – 335 с.
32. Балла З. Проблема неогеновых вулканитов и их значение для геодинамических реконструкций в Карпатском регионе // Геотектоника. – 1981. – № 3. – С. 79–93.
33. Ступка О.С. Геодинамічна природа неогенового вулканізму Карпато-Панонського регіону // Геологія і геохімія горючих копалин. – 1998. – № 3. – С. 44–53.