Свєнтокшицькі гори в Польщі і Мармароський масив в Україні. Безкореневі алохтонні тектонічні структури

2014;
: стоp. 95-100
https://doi.org/10.23939/jgd2014.02.095
Надіслано: Березень 30, 2014
1
ДП “Науканафтогаз”, Відділення “Карпатський центр” ; 1Львівський національний університет імені Івана Франка
2
Львівський національний університет імені Івана Франка

Мета: мета дослідження – вивчення геологічної будови унікальних Свєнтокшицьких гір, розташованих на території Польщі в Польській низовині, й встановлення деяких ознак подібності до також унікальної ділянки Мармароського масиву в Україні, геодинамічні умови формування якого автори досліджували раніше. Методика: на основі літературних джерел розглянуто геологічну будову Свєнтокшицьких гір і навколишніх територій, стратиграфічну приналежність відкладів, їхню літологічну характеристику та тектонічні особливості залягання. Результати досліджень: відклади палеозою Свєнтокшицьких гір більше подібні до відкладів палеозою Скандинавії та Великої Британії, тобто до відкладів окраїни Європейської платформи, ніж до відкладів палеозою ближче розташованих територій. Продовження відкладів кембрію на територію Польської низовини не підтверджено. Відклади ордовику детально корелюють з класичними британськими і скандинавськими розрізами. На основі палеомагнітних і палеонтологічних даних польські дослідники підкреслюють близьке сусідство в ранньоордовицький час Свєнтокшицьких гір і окраїни Балтики. На особливу увагу заслуговує наявність магматичних порід у відкладах кембрію, силуру і девону. Це інтрузії діабазів завширшки від 20 см до 40 м серед порід кембрію, силуру і девону, сформованих у час каледонського тектогенезу, формування яких в сучасному місцеположенні гір обґрунтувати неможливо. На основі порівняння з подібним явищем наявності магматичних порід у Мармароському масиві, а також встановлення неможливості формування Свєнтокшицьких гір у сучасному місцезнаходженні стверджують про їхній безкореневий алохтонний розвиток у результаті переміщення на південь в час потужної фази альпійської складчастості на границі палеогену і неогену. В міоцені в районі Свєнтокшицьких гір, вже в сучасному місцеположенні, відклались морські й теригенні моласи, сформувавши так звані «затоки». Наукова новизна: Свєнтокшицькі гори – це безкоренева алохтонна тектонічна структура, насунута до півдня в час альпійської складчастості на границі палеогену і неогену. Практична значущість: у піднасуві Свєнтокшицьких гір можливе відкриття родовищ корисних копалин, передусім нафти і газу.

  1. Зиновенко Г. В. Палеоокеан Япетус и кореляция геологических событий на западе Восточно-Европейской платформы // Литосфера. – 1994. – № 1. – С. 107–117.
  2. Крупський Ю., Марусяк В. Геодинамічні умови формування Мармароського кристалічного масиву у Східних Карпатах // Геодинаміка. – 2011. – № 1 (10). – С. 71–74.
  3. Ляшкевич З., Медведєв А., Крупський Ю. Тектоно-магматическая эволюция Карпат. – К.: Наук. думка, 1995. – 132 с.
  4. Хаин В. Е., Ломизе М. Г. Геотектоника с основами геодинамики. – М.: Московского ун-та, 1995. – 243 с.
  5. Baran U., Jawor E., Jawor W. Rozpoznanie geologiczne i wyniki prac poszukiwawczych za weglowodorami w zachodhej czesci polskich Karpat. // Przeglod geologiczny, vol. 45. – 1997. – № 1. – S. 66–76.
  6. Baran U., Jawor E. Warunki akumulacji gazu ziemnego w utworach miocenu i dalsze perspektywy poszukiwan w strefie Tarnow-Pilzno // Nafta-Gaz. – 1994. – № 4. – S. 133–143.
  7. Stanislav Bukovy, Stefan Cebulok, Andrzej Grocholski i in. Budova geologicżna Polski, Tom 1. Stratygrafia, czesc 1, prekambr i paleozoik. – Wyd-vo  Geologiozne, Warszawa, 1968. – 616 s.
  8. Marcin Barski, Maciej Bąbel, Ewa Głowniak i in. Gory Swięntokrżkie 25 najważniejszych odsłonięc geologicznych. Redakcja naukowa Stanisław Skompski. Uniwersytet Warszawski Wydział Geologii, Warszawa, 2012.
  9. Jarosinski Marek. Rozwarstwienie wspołczesnego pola naprężen w zachodniej częsci polskich Karpat zewnętrznych. Przegląd Geologicżny, vol. 45, nr 8, 1997. – S. 768–776.
  10. Karnokowski P. Stan i perspektywy rozwoju geologii naftowej w Polsce // Technika poszukiwan geologicznych. Geosynoptyka i geotermia. – 1990. – № 3–4. – S. 1–5.
  11. Krzywiec P., Jochym P. Charakterystyka miocenskiej  strefy subdukcji Karpat Polskich na podstawie wynikow modelowan ugięcia litosfery. Prezegląd Geologiczny, vol. 45, nr 8, 1997. – S. 785–792.
  12. Konon А. Regionalizacja tektoniczna Polski – Gory Swięntokrzyskie i regiony przyległe. Przegląd Geologiczny, vol 56, nr 10, 2008 s. 921–926.
  13. Książkiewicz M., Oberc J., Pożarski W., Geology of Poland. Volume IV tectonics. Publishing House wy­daw­nictwa Geologiczne, Warszawa, 1997. –S. 718.
  14. Moryc W. Budowa geologiczna utworow podloza miocena w rejonie Sedziszyw Mlp.-Rzeszyw i ich perspektywicznosc // Nafta-Gaz. – 1992. – № 9–10. – S. 205–223.
  15. Stupka O., Mizersky W. Uwagi o wplywie struktury przedpola na formowanie sią frontu nosunec plaszczowinowycho // Przeglond Geologiczny, 2007, vol. 55. nr. 5