У статті досліджено проблематику адміністративної відповідальності юридичних осіб, оскільки притягнення юридичних осіб до адміністративної відповідальності залишається одним із найменш врегульованих у національному законодавстві. Тривалий час домінував погляд, згідно з яким суб’єктами адміністративної відповідальності могли бути лише фізичні особи.
У статті проведено критичний аналіз адміністративних стягнень та заходів впливу щодо неповнолітніх. Зазначається, що адміністративні стягнення та заходи впливу щодо неповнолітніх виступають способом реакції держави на протиправну поведінку особи. Обґрунтовується потреба перегляду та оновлення підходів до системи адміністративних стягнень та заходів впливу щодо неповнолітніх з урахуванням реалій сьогодення та змін, зумовлених трансформацією суспільства. Значна частина з них або втратила свою ефективність, або не відповідає сучасним викликам у сфері публічного управління.
Отримання Україною статусу «держави – кандидата» країн-учасників Європейського Союзу, а також вплив і додержання міжнародного законодавства щодо прав і свобод людини у значній мірі доповнює адміністративно-правовий статус громадян нашої країни. Ратифікація Українською державою Європейської конвенції з прав людини (1997 р.) та інших пов’язаних з правами і свободами міжнародних нормативно-правових актів відкрила новий етап у розвитку національної юридичної науки, особливо щодо захисту прав фізичних осіб [1, с. 15‒32].
У статті розглянуто питання, пов’язані з адміністративно-правовим захистом культурної спадщини України в сучасних умовах.
Метою даної статті є отримання результатів при застосуванні наукового аналізу теоретико-методологічних та адміністративно-правових засад профілактики правопорушень у фінансово-економічній сфері засобами адміністративного права, визначено поняття, особливості профілактики правопорушень у фінансово-економічній сфері та адміністративно-правові засади її реалізації.
В статті розглянуто питання, що пов’язані з аналізом одного із видів адміністративних покарань, закріплених у п. 5 ст. 24 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) ‒ «позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання); позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю», які є однією з мір адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень у сфері адміністративно-правових відносин.
Розглядаються питання наявних правових засад протидії адміністративним правопорушенням. Пропонується авторське бачення заходів профілактичного та адміністративно-запобіжного впливу протидії адміністративним правопорушенням.
The article raised the theoretical aspects of administrative responsibility for offenses in the field of road safety. Analyzes the elements of an administrative offense – object and subject of the offense, the objective and the subjective aspect in the field of road safety and road services in the context of existing legislation. Analyzed scientific views on the issue of administrative responsibility for offenses in the area of road safety from the perspective of the theory of administrative and criminal law.
In the article are considered the the question of the legal qualification unlawful acts or omissions committed by the Armed Forces of Ukraine and equalized to them entities. The author proposed the vision of the object-subject features qualification the military
administrative offenses.
In the article are considered the terms that are part of the explanation of administrative legal relations that take place in the military sphere. The author proposed interpretation of terms “soldier”, “liable for military service”, “military officer”, “reservist” and others.