Отримання Україною статусу «держави – кандидата» країн-учасників Європейського Союзу, а також вплив і додержання міжнародного законодавства щодо прав і свобод людини у значній мірі доповнює адміністративно-правовий статус громадян нашої країни. Ратифікація Українською державою Європейської конвенції з прав людини (1997 р.) та інших пов’язаних з правами і свободами міжнародних нормативно-правових актів відкрила новий етап у розвитку національної юридичної науки, особливо щодо захисту прав фізичних осіб [1, с. 15‒32].
Існуючі в адміністративно-правовій науці підходи у питаннях захисту прав особи, а також про застосування до порушника заходів примусового впливу тісно пов’язані з характеристикою фізичної особи як учасника існуючих в суспільстві адміністративно-правових відносин.
Зазначимо, що розділ 11 Конституції України містить у собі невичерпний перелік прав, свобод та обов’язків людини і громадянина [2]. Законодавець також використовує термін «особа» з метою конкретизації індивідуальності фізичної особи та її правового статусу з позначенням належних йому ознак. Водночас наявність термінів, що характеризують адміністративно-правовий статус фізичної особи завжди потребує з’ясування співвідношення між такими термінами як «фізична особа», «громадянин», а також їх правовий вплив на диференціацію відповідальності суб’єктів, що вчиняють адміністративні правопорушення.
Кожен із зазначених термінів має різні за об’єктом і предметом дослідження тлумачення, які у загальному вимірі свідчать про історичний, соціальний, культурний та інші надбання людини, що володіє соціально обумовленими, а також індивідуальними якостями, які проявляються в інтелекті, емоціях і волі особи. При характеристиці фізичної особи варто зазначити властиві їй суспільні зв’язки і відносини, риси та якості, що мають соціальне та індивідуальне значення. Це зокрема: здатність мислити і приймати усвідомлені а не інстинктивні рішення; індивідуальність (талант, освіта, професія, уподобання тощо); свобода, тобто право вибору з наданих суспільством варіантів поведінки, яка забезпечує реалізацію особистих інтересів і не порушує прав інших суб’єктів; відповідальність перед суспільством [3, с. 630].
Варто зауважити, що поняття «особа» і «особистість» не є рівнозначними між собою, особливо в частині визначення людини в якості особи. У нашому випадку мова може йти про неосудність особи, яка під час вчинення протиправних дій чи бездіяльності була в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану [4].
Наявні у фізичної особи суспільні та індивідуальні ознаки свідчать про її адміністративно-правовий статус сутність якого полягає у закріпленні нормами адміністративного права положення суб’єкта, яке характеризується суб’єктивними правами, юридичними обов’язками та відповідальністю суб’єкта у сфері публічного адміністрування [5, с. 405].
Отже, актуальною є характеристика диференціації відповідальності суб’єктів за вчинення адміністративних правопорушень, адміністративно-правовий статус яких у більшості випадках є асиметричним. Оскільки індивідуальні особи діють в межах наданих їм прав і свобод.
1. Konventsiya pro zakhyst prav lyudyny ta osnovnykh svobod. Praktyka Yevropeys'koho sudu z prav lyudyny [the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms. Practice of the European Court of Human Rights]. Rishennya. Komentari. Kyyiv, 1999, Vol. 2, pp. 15‒32.
2. Konstytutsiya Ukrayiny: chynne zakonodavstvo stanom na 05 sichnya 2021r.: Ofits. tekst [The Constitution of Ukraine: current legislation as of January 5, 2021: Official text]. Kyyiv, Pravova yednist', Publ., 2021, 64 p.
3. Mizhnarodna politseys'ka entsyklopediya: u 10 t [International police encyclopedia: in 10 volumes]. Vidp. red. Yu. I Rymarenko, Ya. Yu. Kondrat'yev, V. Ya. Tatsiy, Yu. S. Shemshuchenko. Kyyiv, Kontsern «Vydavnychyy Dim In Yure» Publ., 2005, vol. 11. Prava lyudyny u konteksti politseys'koyi diyal'nosti [Human rights in the context of police activity]. 1224 p.
4. Kodeks Ukrayiny pro administratyvni pravoporushennya: chynne zakonodavstvo zi zminamy ta dopovn. stanom na 11 sich. 2019 roku (Ofits. tekst) [the Code of Ukraine on Administrative Offenses: current legislation with amendments and additions as of January 11, 2019 (Official text)]. Kyyiv, Palyvoda A. V. Publ., 2019.
5. Administratyvne pravo Ukrayiny : slovnyk terminiv [Administrative law of Ukraine: a dictionary of terms]. Za zah. red. T. O. Kolomoyets', V. K. Kolpakova: Derzh. vyshch. navch. zakl. «Zaporiz. Nats. un-t». Kyyiv, In Yure Publ., 2014, 520 p.
6. Velykyy entsyklopedychnyy yurydychnyy slovnyk [A large encyclopedic legal dictionary]. Za red. akad. NAN Ukrayiny Yu. S. Shemshuchenka. 2-e vyd. pererobl. i dopov. Kyyiv, «Yurydychna dumka» Publ., 2012, 1020 p.
7. Administratyvne pravo i protses UNR v ekzyni: nevidoma pravnycha spadshchyna Ukrayiny [Administrative law and the process of the Ukrainian People's Republic in exile: the unknown legal heritage of Ukraine] Ukladachi: Hrytsenko I. S., Bevzenko V. M., Koval' S. O., Bevz A. I., Palamarchuk I. V., Hula O. V., Kravchenko A. V., Smetanyuk R. S.; za zah. red. doktora yuryd. nauk, profesora Hrytsenka I. S. Kyyiv, Dakor Publ., 2015, 500 p.
8. Pro hromadyanstvo: Zakon Ukrayiny vid 18 sichnya 2001 r. # 2235-III [On citizenship: Law of Ukraine dated January 18, 2001 No. 2235-ІІІ]. Vidomosti Verkhovnoyi Rady Ukrayiny. 2001, No.13, article 65.
9. Ukrayins'kyy entsyklopedychnyy slovnyk [Ukrainian encyclopedic dictionary]. Vol. 1. (A‒Kabarha). Kyyiv, Holovna red. Ukrayins'koyi entsyklopediyi, AN URSR, 1966, 854 p.
10. Kolomoyets' T. O. Administratyvne pravo Ukrayiny. Akademichnyy kurs: pidruchnyk [Administrative law of Ukraine. Academic course: textbook]. Kyyiv, Yurinkom Inter Publ., 2011, 576 p.
11. Zadykhaylo O. A. Administratyvne pravo Ukrayiny (Zahal'na chastyna): navch. posib [Administrative law of Ukraine (General part): study manual]. Vyd. 3-ye, dopov. Kharkiv, Pravo Publ., 2019, 314 p.