кінетика

Проведено кінетичні та механічні дослідження окиснення 2-піролідинкарбонової кислоти, періодатом натрію (NaIO4) в лужному середовищі в діапазоні температур 303–318 К в присутності каталізатора Os(VIII). Визначено, що реакція є першого порядку відносно Os(VIII) та періодату. Спостерігається позитивний ефект відносно субстрату, тобто 2-піролідинкарбонової кислоти, негативний вплив на [OH-] і незначний вплив Hg(OAc)2 та йонної сили середовища. Встановлено стехіометрію реакції між періодатом натрію та 2-піролідинкарбоновою кислотою в лужному середовищі (2:1).

Для визначення рутенію(III) на мікрорівні застосовано каталітичний ефект хлориду рутенію на зовнішнє перенесення електронів гексаціаноферрату(II) періодатним йоном у водному лужному середовищі. Встановлено оптимальні умови реакції та необхідний час. Лінійна залежність між поглинальною здатністю та концентрацією Ru(III) використана для визначення слідів Ru(III). Показано, що додавання інтерферентних йонів (в концентраціях, до 71 разів вищих за концентрацію Ru) істотно не впливає на каталітичну активність Ru(III) при окисненні гексаціаноферрату(II) періодатним йоном.

Вивчена розчинність дослідних зразків наночастинок Fe3О4 у кислому середовищі (рН = 1,8–5,0 3,0 год.). Наведені кінетичні криві та результати розчинності Fe3О4 спектрофотометричним, гравіметричним та атомно-абсорбційним методами. Встановлено зростання розчинності Fe3О4 зі збільшенням кислотності середовища і часом перебування в ньому. Електронно-мікроскопічними, рентгеноструктурними та ЯМР-дослідженнями встановлено вплив кислого середовища на фізико-хімічний стан поверхні дослідних зразків частинок Fe3О4.

Досліджено статику та кінетику адсорбції альбуміну на природному цеоліті структури клиноптилоліту. Визначено основні характеристики цеоліту. Подано методику аналізу альбуміну у розчині. Графічно представлено ізотерму адсорбції альбуміну та наведено рівняння Ленгмюра, яке описує дану ізотерму. Експериментально встановлено наявність зовнішньодифузійного та внутрішньодифузійного механізму адсорбції під час дослідження кінетики в апараті з механічним перемішуванням. Визначено коефіцієнт масовіддачі для зовнішньої дифузії та коефіцієнт молекулярної дифузії для внутрішньодифузійної області.

Експериментально доведено, що антоціан краще екстрагується за вищих температур. Встановлено, що найбільший вміст антоціану досягається за рівня рН = 2. Застосовано модель кінетики другого порядку, яка добре узгоджується з експериментальними даними.

Вивчено фізико-хімічні характеристики та кінетику згоряння нафтового коксу або пек-коксу (НК). Визначено, що НK має високий вміст карбону, зв‘язаного карбону та високу теплотворну здатність, і низький вміст сульфуру та золи. Показано, що температура займання НК коливається в межах 764–795 К, пік розкладання 808–875 К та температура вигорання 857–933 К. За допомогою аналізу продуктивності згоряння та реакційної здатності визначено коефіцієнт запалювання, коефіцієнт перетворення, коефіцієнт вигорання та характеристичний коефіцієнт згоряння.

Досліджено вплив кавітації на зменшення кількості колоній мікроорганізмів. Показано, що кількість вегетуючих мікроорганізмів у водній дисперсії протягом перших 30 хвилин оброблення ультразвуком збільшилась до максимуму. Встановлено, що подальша дія ультразвуку призводить до їх різкого зменшення. Запропоновано кінетичну модель ультразвукового руйнування агрегатів клітин дріжджів.

Досліджено структуру емульсії, яка утворюється у стічних водах виробництв харчових олій. Встановлено вид емульгатора та запропоновано спосіб руйнування емульсії, що забезпечує в подальшому якісне очищення стічних вод олійних виробництв рідинно-екстракційним методом. Отримана лінія рівноваги та робочі лінії процесу. Встановлено кількість ступеней переносу. Побудовано математичну модель рідинно-екстракційного очищення стічної води. Рішення її дає можливість прогнозувати кінетику процесу екстркційного очищення стічних вод при реалізації технології на практиці.

Досліджено екстракцію глюкоманнану з муки сирих клубнів кислотним гідролізом та осадженням етанолу. Досліджено вплив концентрації кислоти, температури та часу й розроблена кінетична модель процесу та її параметри оцінені на основі експериментальних даних. Отримані нові дані щодо виходу та чистоти глюкоманнану за різних умов.

Радикальною кополімеризацією в органічному розчиннику синтезовано ряд реакційноздатних пероксидних макроініціаторів (PK) на основі акриламіду (АкАм), бутилметакрилату (БМА), малеїнового ангідриду (МА) і пероксидного мономеру 5-трет-бутилперокси-5-метил-1-гексен-3-іну (ПМ), які можуть бути використані для структурування біосумісних полімерів.