Встановлено вплив природи і кількості нанорозмірного полівінілпіролідон-силікатного модифікатора, одержаного внаслідок сумісного золь-гель переходу, на характер надмолекулярных структур, фізико-механічні и теплофізичні властивості полікапроаміду. Показано, що модифікатор значно підвищує ступінь кристалічності полімеру і, як наслідок, міцність під час розривання, поверхневу твердість і теплостійкість композиту.
Композиційні матеріали на основі PbO2, що мають в своєму складі TiO2 або ZrO2, були одержані з суспензійних електролітів з часточками дисперсної фази TiO2 чи ZrO2. Концентрація сторонніх оксидів в композиті залежить від складу електроліту та умов осадження. В процесі залучення часточок дисперсної фази до композиту кристали плюмбум(IV) оксиду зменшуються до субмікроних та нано- розмірів. Фізико-хімічні властивості та електрокаталітична активність композиційних матеріалів у більшості випадків обумовлюється їх хімічним складом.
Встановлено вплив природи, концентрації і способу введення полімерного модифікатора (полівініловий сприт та полівінілпіролідон) та природи хлориду металу на фізико-хімічні закономірності процесу одержання модифікованих металовмісних полімер-силікатних матеріалів, на їх морфологію та властивості. На підставі інструментальних досліджень встановлено, що процес одержання металовмісних полімер-силікатних матеріалів супроводжується міжмолекулярними взаємодіями між активними силікатними групами та функційними групами полімерного модифікатора.