композит

The physical and mechanical properties of epoxy composites filled with copper-plated polyamide granules were investigated. Physico-mechanical properties were evaluated based on the results of tensile and impact toughness studies. It is shown that the obtained composites have high strength properties, which are preserved at the level of the unfilled matrix. It was established that the presence of polyamide granules of a copper shell on the surface has little effect on the change in the physical and mechanical properties of epoxy composites.

Описано спосіб розрахунку теплофізичних характеристик композитних матеріалів зі складною внутрішньою структурою на основі дискретної моделі, що будується за методом теплоелектричних аналогій.

This paper consider the method of calculation the thermophysical characteristics of composite materials with complex internal structure based on the discrete model that is constructed by the method of thermal-electric analogies.

У цій роботі повідомляється про спонтанну полімеризацію двох композитних матеріалів на основі P4VP і слюди у двох різних співвідношеннях: 4VP/слюда/R=5 і 4VP/слюда/R=10, позначених як P4VP5@mica і P4VP10@mica відповідно. Отримані композити були охарактеризовані за допомогою термогравіметричного аналізу (TGA), інфрачервоної спектроскопії з перетворенням Фур’є (FTIR) ісканувальної електронної мікроскопії (SEM). Полімеризований P4VP на неорганічній поверхні має потенційний інтерес для модифікації міжфазних властивостей слюди.

У цьому дослідженні новий функціоналізований кремнеземний композит отриманий у результаті адсорбції полі[8-оксихінолінметакрилату] на поверхні силікагелю. Як адсорбент для видалення з води іонів Cu(II), Cd(II), Pb(II), Fe(III) ми використовували полімерно функціоналізований силікагель. Іммобілізація полі[8-оксихінолінметакрилату] на поверхні силікагелю була підтверджена за допомогою ІЧ-спектроскопії та термогравіметричного аналізу в поєднанні з мас-спектрометрією. Скануюча електронна мікроскопія показала, що полімер майже повністю покриває поверхню силікагелю.

Розроблено полілактидні композиційні матеріали з неорганічним наповнювачем -кальцію карбонатом які модифіковані епоксидованою соєвою олією та гліцерином. На підставі модульно-деформаційного методу розрахунку визначено пружно-пластичні властивості розроблених полілактидних матеріалів і коефіцієнт структури. Виявлено зміну модуля деформації, модуля пружності, поверхневої твердості, теплостійкості за Віка і термомеханічних характеристик полілактидних композитів.

Наведені фізико-хімічні властивості розроблених нікель-вмісних модифікованих силікатних матеріалів як нуклеаторів для композитів на основі поліаміду 6. Виявлено, що введення нуклеатора модифікованого полівінілпіролідоном сприяє збільшенню ступеня кристалічності поліаміду 6 та зменшенню розмірів кристалітів. Встановлено, що зміни в структурі матеріалу сприяють збільшенню його міцності під час розривання, поверхневої твердості і теплостійкості за Віка.

Наведено результати експериментальних досліджень особливостей металізації гранульованого поліетилену. Досліджено вплив концентраційних чинників на процес металізації активованих цинком гранул поліетилену марки Liten PL-10. Встановлено, що зміною концентрації сульфату міді і гідроксиду натрію, а також ступенем завантаження полімерної сировини можна ефективно регулювати кількість відновленої міді на гранулах поліетилену, а значить і товщину сформованого на них шару металу.

Виявлено вплив Ni-вмісного полімер-силікатного наповнювача на технологічні властивості поліпропілену. Встановлено, що введення силікатних наповнювачів які модифіковані полівініловим спиртом змінюють характер кривих течії розплавів поліпропілену, зокрема спостерігається підвищення в’язкості та зміщення області аномальної в’язкості. Виявлено зміну термомеханічних кривих поліпропілену під дією модифікованих силікатних наповнювачів.

Досліджено в’язкопружні властивості епоксидно-титанових композитів амінного тверднення, отриманих золь-гель методом. Аналіз фізико-механічних властивостей показав, що збільшення вмісту TiO2 приводить до зниження температури склування композитів, при цьому спостерігається нелінійна зміна густини зшивання