комунікація

Здійснено структурно-функціональний аналіз комунікацій в системі публічного управління та адміністрування.

Проведено глибинний аналіз теоретичних засад, що передують процесу організації комунікативних просторів у межах дитячого освітньо-реабілітаційного центру соціальної адаптації – закладу, метою діяльності якого є створення оптимальних умов для посиленої соціалізації дітей з особливими психологічними потребами (зокрема дітей, що страждають аутизмом, синдромом Дауна та посттравматичним стресовим розладом) і їх подальшої інтеграції в суспільство. У дослідженні проведено дефініцію ознак дитячого комунікативного простору та визначено значущість просторової композиції в процесі соціалізації дітей.

У статті розглядаються проблемні питання рівності, толерантності і недискримінації у правоохоронній діяльності, розкриваються особливості комунікації працівників правоохоронних органів в сучасному мультикультуральному суспільстві. Визначено, що проблема комунікативної толерантності працівників правоохоронних органів нині є вкрай актуальною, позаяк це є необхідна риса, що визначає характер і специфіку взаємовідносин правоохоронця з оточуючими, враховуючи його особистий досвід, інтереси, схильності, моделі поведінки та особливості спілкування.

Проаналізовано стан правового регулювання розміщення інформації у соціальних
мережах державними службовцями. Зазначено, що соціальні мережі перетворилися на
стандартний канал соціальних комунікацій між людьми. Державні службовці
використовують соціальні мережі як один з найпотужніших інструментів у комунікації з
громадянами та між собою, а також як майданчик для обмірковування важливих
суспільно-політичних питань та дискусій. Така ситуація вимагає належного правового
регулювання поведінки відповідних осіб у соціальних мережах. Проте законодавство

Динамічні зміни сьогодення знаходять свій прояв в перерозподілі ролей суб’єкта і об’єкта комунікації в контексті зростання їхніх професійних знань. Тому в умовах сучасної інформаційної культури освітня парадигма трансформації інформації також істотно видозмінюється. Зовнішнє вираження професійної культури юриста проявляється в його риторико-комунікативній культурі. У ній також відображається весь соціокультурний досвід, який поєднує в собі складові спеціалізованого і буденного

Матеріалом цього дослідження є епістемічна модальність у науково-популярному дискурсі змісту інформаційно-оцінних висловлювань викладачів або студентів, що утворюють мовну тканину різними мовами; використовуючи різноманітні засоби вираження впевненості, сумніву й неповної впевненості в істинності повідомлюваного. Ці засоби є детермінативами, або маркерами, когнітивної діяльності суб’єкта мовлення – викладача або студента.

Статтю присвячено лексико-семантичному аналізові електроенергетичних професіоналізмів і професійних жаргонізмів. З’ясовано структурні та функційні особливості цього прошарку лексики в досліджуваній терміносистемі.

Друкований медіатекст  є формою писемного мовлення, але часто містить фрагменти прямого усного спілкування, відтворені писемними засобами. Це може бути діалог між журналістом і експертом або героєм публікації, коментар, професійна дискусія тощо. Частина інформації в усному мовленні може бути невербалізованою, передаватися тоном, швидкістю голосу, інтонацією , жестами, мімікою, позицією мовця, тощо.

Speech direction of  approach to forming of professional personality
of future lawyer is called to assist making of abilities and skills in all types of speech activity,development of culture of speech, speech work, orientation in the general questions of
information, communicative linguistics theory and others like that. Working over material,
each, who aimed to capture a speech culture, had the opportunity to make sure, that speech
activity – unity of commonunication and generalization, that it is active purpose full activity of