педагогіка

Біографічний нарис про професора, доктора юридичних наук Михайла Кельмана окреслює віхи не лише життєпису особистості українця, але межовий відрізок поступу юриспруденції за три десятиліття незалежності сучасної України. Він покірно виносить на “суд людський” критику вікового вантажу історичної спадщини, відповідальності за створювані ідеї сучасності і спотворені псевдонаукою “аргументи”. Все це робиться методологічно обґрунтовано на основі авторської теорії аналізу методів, які запропо­но­вані на етапі реформування юриспруденції з урахуванням вітчизняних і зарубіжних досягнень.

Педагогіка однаковою не буває. Основна причина суперечливих, різних змістів науки педагогіки у методології, викладу матеріалу. Методологія науково-дидактичної думки залежить в більшості випадків від світогляду автора. У духовній педагогіці домінує канонічно-правовий світогляд. Цей світогляд формує педагогіку на онтологічній духовній основі.

Серед вітчизняних педагогів XX століття особливе місце займає видатний педагог- новатор А. С. Макаренко, його теоретична і практична діяльність. В статті досліджено актуальні проблеми діалектики взаємозв’язку і взаємовідносин колективу й особистості, наголошено на тому, що хоча А. Макаренко вважав, що колектив виконує основну роль у вихованні , але важливе місце він відводив особистості. У навчально-виховному процесі А. Макаренко велику увагу звертав на сутність організації і дисципліни, виховання кращих духовних, культурних і моральних якостей особистості.

У рецензії аналізується зміст монографії Ольги Гончаренко «Філософія освіти у Львівсько-Варшавській школі». Львівсько-Варшавська школа відома як школа ранньої аналітичної філософії, в якій багато уваги приділяли логіці, аналізу понять та відкидали ірраціоналізм у філософії. Проте у рецензованій монографії представники Львівсько-Варшавської школи постають як теоретики освіти, педагогіки та дидактики.