Педагогіка однаковою не буває. Основна причина суперечливих, різних змістів науки педагогіки у методології, викладу матеріалу. Методологія науково-дидактичної думки залежить в більшості випадків від світогляду автора. У духовній педагогіці домінує канонічно-правовий світогляд. Цей світогляд формує педагогіку на онтологічній духовній основі.
Поняття світогляд (світобачення, світоспоглядання) німецького походження. У грецькій мові можна знайти – космотеорія. Усі атрибуції авторства спричинені різними тлумаченнями – від інтуїтивного бачення світу до його інтерпретації [1, с. 347]. світогляд – це не тільки «огляд» світу, а щось набагато більше й істотніше, ніж це. Світогляд являє собою деякий образ світу, але також і певну проекцію на світ людських переживань, прагнень, очікувань. Разом з тим це деяке зусилля, певна мобілізація внутрішніх ресурсів людини, спонукання й спрямування її до залученості до світу. За рівнем своєї організації світогляд може бути поділений на світовідчуття, світосприйняття й світорозуміння. Світовідчуття – це ставлення людини до світу, світосприйняття – це образ світу. А світорозуміння є тісним поєднанням світопояснення й світотлумачення. Споріднює світовідчуття, світосприйняття й світорозуміння, світоперетворення [2, с. 76, 82-84]. Крім того світогляд має бути органічним. Це означає, що кожний повинен поміркувати і без жодного тиску прийняти певні погляди на світ. Ніхто не має права нав’язувати свій світогляд силою [3, с. 22]. Органічність підкреслює природні властивості поглядів на світ та його оцінку. Думки про природу й суспільство в ній – це закономірність людини. Людина відчуває потребу відчувати цілісність Всесвіту і своє місце у ньому.
Враховуючи вище наведені особливості світогляду, у філософії існують такі дефініції: світогляд – це самовизначення людини щодо її місця у світі та взаємовідносин з ним [4, с. 569]; це сукупність вироблених узагальнених уявлень, поглядів, переконань людини про світ, саму себе, своє місце у світі та своє призначення [4, с. 184-186] та ін.
Володіючи такими поняттями про світогляд, можемо розпочати міркування про канонічно-правовий світогляд. Звичайно, при цьому слід врахувати, що існують різні типи, види світоглядів, серед них можна назвати апофатичний, катафатичний, наративний, міфологічний, релігійний, філософський і т.д. Ми звернемо особливу увагу на канонічно-правовий світогляд.
Відправною точкою буде те, що людина є образ Божий, що відповідає катафатичному (стверджувальному) світогляду. На світ потрібно дивитися з погляду збереження і розвитку природи, з погляду блага (добра), канонічного права. Потрібно врахувати, що людина є останньою у творенні світу, тому всі закони Всесвіту визначають людську метаантропологію. Людина, як образ Божий, сприймає світ вірою, почуттями і розумом без особливої рушійної сили, оскільки це її онтологічний статус. Тому можна сформулювати таку дефініцію:
Канонічно-правовий світогляд – це наділення Вищими силами людини природним й надприродним даром інтелігібельно і сенсибельно усвідомлювати себе образом Божим, який підвладний всім законам творення світу й життя у ньому та увідповідальнення за його гармонію.
Тобто наділення пізнавати і увідповідальнення за неправомірність цього пізнання є основною вимогою канонічно-правового світогляду. Розуміється, що пізнання людиною світу має межі, які є онтологічним.
Розглянемо компоненти канонічно-правового світогляду: метафізичний дар сприйняття людиною дійсності; людина у світі як проекція вищих сил, єдиність законів Всесвіту і розвитку людини, онтологічні закони життя людини на землі, увідповідальнення людини за цілісність Всесвіту.
Метафізичний дар сприйняття людиною дійсності є реальним. Особливий дар пізнання світу випливає з того, що людина визначається ордологічними, екзистенціальними та трансцендентальними вимірами. Ордологічний вимір вимагає від людини природного розуму, тобто інтелігібельних засад, які дають їй можливість зрозуміти й організувати своє практичне життя, дар володіння собою, розумною реалізацією довколишніми природними благами, метафізичного розуміння природи дає підстави стверджувати, що людина онтологічно сприймає дійсність в ордологічному вимірі. Тут потрібний дар розуму, мудрості і особливо інтелектуальної чутливості. Ці дари Божі закладаються у кожну людину, але не кожна людина на основі цього правильно розвиває свій канонічно-правовий світогляд.
1.Yevropeiskyi slovnyk filosofii: [European dictionary of philosophies] Leksyka perekladnostei. Per. z fr. Bahatotomne vydannia. T. 2. K.: DUKh I LITERA, (2011). 488 р.
2.Nesterenko V. H. Vstup do filosofii: ontolohiia liudyny:[Introduction to philosophy: human ontology] navchalnyi posibnyk dlia studentiv vyshchykh uchbovykh zakladiv // V. H. Nesterenko. K.: Abrys, (1995). 336 р.
3.Hudinh D., Lennoks D. Svitohliad: dlia choho my zhyvemo i yake nashe mistse v sviti. [Worldview: what we live for and what is our place in the world] Per. anhl. i ros. M. Zhukoliuka. Bahatotomne vydannia. Tom pershyi. K. UBT, (2003). 416 р.
4.Filosofskyi entsyklopedychnyi slovnyk [Philosophical encyclopedic dictionary]/ za red. V. I. Shynkaruka. K.: Abrys, (2002). 744 р.
5.Petrushenko V. Filosofskyi slovnyk: terminy, personalii, sententsii. [Philosophical dictionary: terms, personalities, maxims] Lviv: «Mahnoliia 2006», (2011). 352 р.
6.Rynyker F. Maier H. Bybleiskaia entsyklopedyia Brokhauza:[Brockhaus Bible Encyclopedia] [per. s nem. V. Yvanova y dr. ] / Pod red. V. Tsorna // F. Rynyker, H. Maier. Kremenchuh: Khrystyiatska zoria, (1999). 1120 р.
7.Slyvka S. S., Romanova A. S. Filosofiia prava: [Philosophy of law] navchalnyi posibnyk/ S. S. Slyvka, A. S. Romanova. Vyd. 3-ie, perer. i dopovn. Lviv: Liha-Pres, (2018). 316 р.