Проаналізовано й узагальнено останні досягнення в галузі створення полімерних систем для пристроїв контрольованого вивільнення речовин у середовище дії на основі гідрогелевих матеріалів. Представлено можливі напрями доставки ліків, зокрема за допомогою гранульних гідрогелів, які працюють за принципом сорбція лікарського засобу – вивільнення його в організмі.
Досліджено вплив присутності дрібнодисперсних металевих наповнювачів різної природи (Zn, Co, Ni) на теплофізичні характеристики (теплостійкість за Віка, температура склування) блочних кополімерів полівінілпіролідону з 2-гідроксіетилметакрилатом. Встановлено, що теплостійкість одержаних композитів є значно вищою за теплостійкість ненаповнених кополімерів і лежить у межах 360-395К залежно від природи та вмісту металевого наповнювача.
Досліджено особливості модифікування термопластів поліаміду 66/6 і полістирену полівінілпіролідоном у в’язкотекучому стані. За допомогою інструментальних методів виявлено зміни морфології та фазових переходів модифікованих матеріалів. Визначено вплив модифікатора на міцність і теплофізичні властивості досліджуваних термопластів.
Встановлена можливість використання гідрогелів на основі кополімерів полівінілпіролідону з 2 гідроксіетилметакрилатом для насичення їх рослинними екстрактами. Одержано гідрогелеві матеріали з екстрактами Calendula officinalis і Arnica montana. Визначено сорбційну здатність гідрогелів щодо даних екстрактів та кінетику виходу екстракту (за флавоноїдами).
Досліджено закономірності одержання наночастинок срібла в присутності полівінілпіролідону, який був одночасно відновником та стабілізатором дисперсії наночастинок. Встановлено вплив таких факторів як температура, кількість полівінілпіролідону, концентрація та природа солей арґентуму на форму та розміри наночастинок. Запропоновано хімізм реакції взаємодії солей арґентуму з полівінілпіролідоном з утворенням у структурі макромолекул вінілсукцинімідних ланок, що підверджено результатами ІЧ спектроскопічних досліджень.
В роботі представлені результати дослідження кополімеризації 2-гідроксіетилметакрилату (ГЕМА) з полівінілпіролідоном (ПВП) під дією двохкомпонентних ініціювальних систем феруму (ІІ) сульфат/ініціатор радикального типу.
Досліджено вплив природи, концентрації i температури на кінетику дисперсійної полімеризації у присутності полівінілпіролідону. Визначено оптимальні технологічні параметри процесу синтезу кополімеру. Визначено, що властивості дисперсійної полімеризації залежать від умов процесу. Такими умовами є температура, співвідношення мономеру та водної фази, концентрації мономеру та ініціатора, а також кількість полівінілпіролідону.
Наведено результати досліджень величини поверхневої адсорбції та міцності під час проривання комбінованих поліамід-гідрогелевих мембран залежно від складу гідрогелевої мембрани-підкладки. Встановлено, що варіювання молекулярної маси ПВП як в структурі кополімеру, так і в модифікувальній суміші, а також часу витримки гідрогелевої плівки у модифікувальному розчині, дають змогу спрямовано регулювати властивості комбінованих мембран, зокрема, їх міцність і проникність.
Розроблено метод одержання композиційних гідрогелевих трубчастих виробів підвищеної міцності на основі кополімерів 2-гідроксіетилметакрилату з полівінілпіролідоном. Метод полягає у формуванні гідрогелевих трубок з наступним осадженням з розчину у їх зовнішню поверхню зміцнювального шару на основі поліаміду, модифікованого полівінілпіролідоном. Одержані композиційні гідрогелеві трубки, які відзначаються достатньою міцністю, пружністю, еластичністю, а також здатністю витримувати внутрішній тиск в межах 24–43 кПа (180–320 мм рт.
У роботі представлено методики одержання структурованих та водорозчинних нанокомпозиційних плівок на основі полівінілового спирту та інтеркальованого монтморилоніту. За допомогою диференційної сканувальної калориметрії досліджено структуру і теплофізичні характеристики одержаних плівок. Встановлено, що модифікування полівінілового спирту інтеркальованим монтморилонітом знижує ступінь кристалічності одержаних нанокомпозитів, але істотно підвищує їх термостійкість. Структуровані плівки на основі полівінілового спирту мають однорідну зшиту структуру.