соціальний захист

У статті досліджуються адміністративно-правові засади формування та ведення державних реєстрів у системі соціального захисту України. Проаналізовано норма­тивно-правову базу, що регламентує їх функціонування, зокрема Конституцію України, профільні закони та підзаконні акти. Розглянуто ключові інформаційні ресурси Єдиної інформаційної системи соціальної сфери: Реєстр надавачів та отримувачів соціальних послуг; Реєстр отримувачів житлових субсидій; Реєстр осіб, які мають право на пільги; Банк даних осіб з інвалідністю; систему обліку внутрішньо переміщених осіб тощо.

У статті розглядаються проблеми правового регулювання публічних фінансів в Україні. Метою статті є аналіз зазначених питань на прикладі фінансування соціаль­ного захисту військовослужбовців. Із використанням аналізу, синтезу, порівняльно-пра­вового, тлумачення, статистичного та інших методів виявлено прогалини законо­давства, зокрема Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослуж­бовців та членів їх сімей”. Запропоновано уточнити визначення поняття “соціальний захист військовослужбовців” (стаття 1) із зазначенням ролі фінансового забезпечення.

Досліджено окремі питання, що стосуються соціального захисту внутрішньо переміщених осіб в Україні, через призму безпекових та економічних аспектів, які є головними для цієї категорії осіб. Підкреслено, що питання міграційних процесів упродовж усіх років незалежності України були доволі гострими для нашої держави. Проблематика правового статусу осіб, які поверталися в державу з тери торій республік пострадянського простору, змінювалась проблематикою біженців, депортованих наро дів, нелегальною та трудовою міграцією, а з 2014 р.

У сучасному правовому полі Україна стикається з безпрецедентними викликами, які вимагають специфічних підходів до соціального захисту груп населення, що є найбільш вразливими в умовах воєнного стану. В цій статті розглядаються ключові аспекти правової та соціальної допомоги трьом головним категоріям: переселенцям та біженцям, інвалідам війни та учасникам бойових дій, а також сім’ям загиблих у бойових діях. Переселенці та біженці зазнають численних правових та соціальних викликів, починаючи від простих перешкод в отриманні соціальних послуг і закінчуючи проблемами у доступі до ринку праці.

Розглянуто сутність соціальних послуг як основного інструмента системи соціального захисту населення в Україні. Представлено класифікацію соціальних послуг за ознаками спрямованості, типу, місця і терміну надання. Запропоновано доповнити імперативну класифікацію видами соціальних послуг відповідно до індивідуальних потреб їхніх реципієнтів. Визначено функції соціальних послуг у системі соціального захисту населення України.

Здійснено структурування соціальних послуг не лише за видами, а й за напрямами адресування: послуги в сфері освіти, науки; послуги у соціально-побутовій сфері; послуги у медичній та лікувально-оздоровчій сфері; послуги у сфері особистісної соціальної та професійної адаптації. Вивчено функціональний аспект надання соціальних послуг.

Визначено особливості регулювання права осіб похилого віку на соціальний захист
на міжнародно-правовому рівні, охарактеризовано основні міжнародно-правові акти у
цій сфері. Серед міжнародно-правових актів, які мають значення для соціального
захисту осіб похилого віку, названо такі: загальна Декларація прав людини,
Європейська соціальна хартія, Міжнародний план дій з проблем старіння, прийнятий
Першою всесвітньою асамблеєю з проблем старіння у 1982 р., Принципи ООН стосовно

This article is devoted to the scientific and legal review of the sources of financing social protection. The paper presents the analysis of the sources of financing social protection anddevelops proposals to optimize their. Expenditures of the state and local budgets for social protection and their use are analyzed.