Комунікативна культура і філософія моралі

Antonina Tokarska. Communicative culture and moral philosophy.
https://science.lpnu.ua/law/all-volumes-and-issues/volume-10-number-3-39...

1
Національний університет “Львівська політехніка”, Навчально-науковий інститут права та психології

Науковий аналіз державно-правових процесів щодо функціонування принципів толерантної комунікативної взаємодії у суспільному житті дає підстави для привернення уваги щодо методологічних основ правової свідомості громадянського суспільства. Вербальна/невербальна агресія у часі воєнних дій упродовж девʼяти років руйнує його духовні цінності. Поглиблення ознак занепаду нормативності основ толерантного спілкування прямує до нівелювання принципів свободи слова, справедливості і відповідальності. Ці процеси посилюються із нагнітанням інтенсивності ведення проти України інформаційної війни, методи якої стають новими і непередбачуваними. В основі цього явища лежать мовні процеси.
Прояви низького рівня вербально-правової культури деформують державно- правову дійсність. Свобода слова призвела до падіння рівня вживання мовноетикетних норм і перетворення їх (до певної міри) до мови ненависті.
Питання етики дискурсу, “діалогічного антропологізму” зафіксовані не лише як наукові текстові універсалії, а насамперед як такі, що передбачають необхідність посилення правової відповідальності за порушення норм комунікативної свободи.
Стаття присвячена новоявленим тенденціям у суспільній комунікації, які суттєво погіршують загальнокультурний рівень субʼєктів права. Це пояснюється недостатністю дослідницької уваги до проблем вербальних недоліків у взаємодії комунікаторів. Йдеться про зміни національного способу мислення і мовлення та їх сучасні деформації, що спричинені терористичною агресією сусідньої держави, рядом інших обʼєктивних підстав. Неетичні інтенції сигналізують про широке коло невивчених наслідків російсько-української війни та невиробленість методик подолання психосоціолінгвіс- тичних проблем, повʼязаних із буттям, логікою та етикою. Констатовано необхідність культивування відповідальними комунікаторами публічного дискурсу та діалогового наративу із застереженнями щодо комунікативної безвідповідальності. На побутовому рівні останнє подекуди може набувати ознак вербального/невербального злочину.

1. Yeshchenko T. A. (2021). Phenomenon of artistic text: communicative semantic and pragmatic aspect: monoraphy / nauk. red. prof. M. I. Stepanenko. Lviv: Lviv National Medical University named after Danylo Halytskyi, 470 p. https://doi.org/10.31548/philolog2021.03.013 [in Ukrainian]. ​​​​​

2. Warburton Nigel. (2023). A short history of philosophy / trans. from English Anna Markhovska. Kyiv: Nash Format. 224 p. [in Ukrainian]. ​​​​​​

3. Carnegie D. (2018). How to win friends and influence people: American psychologist, teacher, writer, motivational speaker. The concept of conflict-free communication. Kyiv. [in Ukrainian].​​​​​

4. Kljuchevskyi Ya. (2013). Philosophy of dialogue / trans. from Polish Kyiv: Duh i Litera. 224 p. [in Ukrainian]. ​​​​​​​​​​

5. The Convention on the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms of November 4. 1950. [URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show.995_004]. [in Ukrainian]. ​​

6. Constitution of Ukraine dated June 28, 1996. [URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254k/96/bp]. [in Ukrainian]. ​​​​​

7. Apel K.-O. (1999). Discursive ethics as political ethics of responsibility in the situation of the modern world. Communicative practice of philosophy. Kyiv: Libra. P. 395–412. [in Ukrainian]. 

8. Borg James. (2021). The art of speaking. Secrets of effective communication / trans. from еnglish N. Lazarevich. Kharkiv: «Ranok» edition; Fabula. 304 p. [in Ukrainian].