Етнічні, освітні та релігійні аспекти в державотворчій ідеології українських націоналістів у першій половині ХХ століття

Цитування за ДСТУ: Василів С., Бичовий Д. (2023). Етнічні, освітні та релігійні аспекти в державотворчій ідеології українських націоналістів у першій половині 20 століття. Вісник Національного університету "Львівська політехніка". Серія: "Юридичні науки". Т. 10. № 4(40). С. 431-436. 

Citation APA: Vasyliv S., Bychovyi D. (2023). Ethnic, educational and religious aspects in the state-forming ideology of ukrainian nationalists in the first half of the 20th century. Bulletin of Lviv Polytechnic National University. Series: Legal Sciences. Vol. 10, No. 4(40), pp. 431-436. https://doi.org/10.23939/law2023.40.431

1
старший викладач кафедри цивільного права та процесу Навчально-наукового інституту права, психології та інноваційної освіти
2
Національний університет «Львівська політехніка»

Стаття присвячена питанням ідеології Організації українських націоналістів (ОУН) у сфері освіти, церкви і релігії, у питаннях національних меншин та народів, що проживали на території України, у першій половині ХХ століття.

Автори зазначають, що у міжвоєнний період в ОУН не надавали великого значення питанню національних меншин, а серед частини членів ОУН існувало дещо критичне ставлення до польського та  російського народів. Така ситуація щодо згаданих національних груп була зумовлена історичними реаліями, а також такими чинниками як погіршення ставлення польської влади до українців у Галичині, масові репресій та голодомори щодо українців на територіях підконтрольних СРСР.

Позиція представників ОУН щодо національних меншин змінювалася і приносила свої позитивні результати, що підтверджується фактами співпраці ОУН та УПА з представниками різних національних меншин, у тому числі росіян, поляків, євреїв та інших.

У статті проаналізовані також погляди всіх груп ОУН на роль релігії в державі з плином часу еволюціонували у напрямі до демократичних стандартів релігійного плюралізму та індиферентності. Роль релігійного чинника у вихованні громадян визначалася як надважлива. В якості пріоритетної ідеї висувалася потреба об’єднання церков. Саме християнська релігія визнавалася основою моралі і духовного миру українського народу, а об’єднання українських християнських церков розглядалося як національна необхідність.

Автори зазначають, що українські націоналісти приділяли пильну увагу і питанням культури, принципам організації системи освіти і виховання, а також характеристиці ідеалу громадянина, до якого прагнув націоналізм за їх посередництвом. Приділяючи велику увагу духовній сфері, оунівці вважали, що лише культура, заснована на традиціях і звичаях народу, дає можливість реалізувати свій потенціал окремим громадянам і, відповідно, нації.

Українські націоналісти усвідомлювали провідну роль освітньо-виховної сфери у пропаганді державницьких ідей, а тому пропагували абсолютний державний контроль за останньою.

Як зазначають автори, державною ідеологією у незалежній Українській державі мав бути український націоналізм. У концепціях майбутньої української держави значна увага відводилася також проблемі окремої людини, її ролі в житті суспільства та держави. Націоналісти стверджували, що права кожної людини є прямо пропорційними до обов’язків перед нацією.

1. Derevinskyi V. (2004) Pytannia natsionalnykh menshyn v etnonatsionalnii kontseptsii OUN. [The issue of national minorities in the ethno-national concept of the OUN]. Ukrainskyi vyzvolnyi rukh. Zbirnyk 3. Do 75-littia Orhanizatsii ukrainskykh natsionalistiv. Drohobych. P. 6–15. [in Ukrainian].

2. Lysiak-Rudnytskyi I. (1991) Natsionalizm. Narysy z istorii novoi Ukrainy. [Nationalism. Essays on the history of new Ukraine]. Lviv. 65 p. [in Ukrainian].

3. Rybak A. (2011) Kontseptsiia ukrainskoi derzhavy v ideolohii OUN (1939-y – 1950-ti roky) [The concept of the Ukrainian state in the ideology of the OUN (1939-1950)] Doctor’s  thesis.Sumy: SumDU. Kyiv. 14 p. [in Ukrainian].

4. Derevinskyi V. (2006) Stavlennia OUN(b) i UPA do susidnikh narodiv ta natsionalnykh menshyn [Attitude of OUN(b) and UPA towards neighboring peoples and national minorities]. Kyiv. Instytut istorii Ukrainy NAN Ukrainy. 149 p. [in Ukrainian].

5. Rybak A. (2006) Relihiina polityka suverennoi derzhavy u politychnykh kontseptsiiakh Orhanizatsii ukrainskykh natsionalistiv 1940-1950-kh rokiv [The religious policy of the sovereign state in the political concepts of the Organization of Ukrainian Nationalists in the 1940s and 1950s.]. Derzhava i pravo: Zbirnyk naukovykh prats. Yurydychni i politychni nauky. Kyiv, IDP NANU. Vyp. 33. P. 583-591. [in Ukrainian].

6. Stefaniv V.  Tserkva ta relihiia v ideolohii OUN [Church and religion in the ideology of OU] URL: https://ucu.edu.ua/news/vasyl-stefaniv-tserkva-ta-relihiya-v-ideolohiji-oun/ (accessed 23.09.2023).

7. Hai-Nyzhnyk P. P. (2017) Samolehitymizatsiia OUN-r i vyznachennia modeli maibutnoi Ukrainskoi derzhavy na II Velykomu zbori OUN (kviten 1941 r.) [Self-legitimization of the OUN-r and determination of the model of the future Ukrainian state at the II Great Assembly of the OUN (April 1941)]. Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriia istorychna. Vypusk 53. P. 286–310. [in Ukrainian].

8. Stakhiv Ye. (1992) Evoliutsiia ukrainskoho natsionalizmu – vid totalitaryzmu do demokratii: dumky pro OUN (banderivtsiv). Ukrainska Povstanska Armiia i natsionalno-vyzvolna borotba v Ukraini u 1940–1950 rr. [The evolution of Ukrainian nationalism - from totalitarianism to democracy: opinions about the OUN (Banderivtsi). The Ukrainian Insurgent Army and the national liberation struggle in Ukraine in 1940–1950.]. Materialy Vseukrainskoi naukovoi konferentsii (Kyiv, 25–26 serpnia 1992). Kyiv, In-t istorii Ukrainy AN Ukrainy. P. 75–83. [in Ukrainian].