Constitutional Justice as a Factor of Formation and Development of Ukrainian Constitutionalism (part 1)

2024;
: cc. 67 - 73

Цитування за ДСТУ: Кельман М. (2024) Конституційна справедливість як чинник становлення та розвитку українського конституціоналізм.Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Серія: "Юридичні науки". Том. 11, № 4 (44), С. 67-73. DOI: https://doi.org/10.23939/law2024.44.067

Citation APA: Kelman M. (2024) Constitutional justice as a factor in the formation and development of Ukrainian constitutionalism. Series: “Legal Sciences”. Vol. 11, № 4 (44), С. 67-73. DOI:https://doi.org/10.23939/law2024.44.067

1
Національний університет “Львівська політехніка”, Навчально-науковий інститут права, психології та інноваційної освіти

За двадцять вісім років своєї діяльності Конституційний Суд України викликав чимало критики у влади та суспільства, багато в чому через недосконалість законодавства, яке регулює його діяльність. Тому зміни в організації роботи цієї поважної інституції сьогодні є надзвичайно актуальними і з нетерпінням очікуються експертами, політиками та громадськістю. Відповідно до статті 147 Конституції України, питання про відповідність законів вирішує Конституційний Суд України та у випадках, передбачених цією Конституцією, іншими актами з Конституцією України, надає офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відпо відно до цієї Конституції. Ст. 1 Закону України “Про Конституційний Суд України” визначено,  що Конституційний Суд України є органом конституційної юрисдикції, який забезпечує верхо венство Конституції України, вирішує питання про відповідність законів України та у перед бачених випадках Конституцією України, іншими актами з Конституцією України, офіційно тлумачить Конституцію України та здійснює інші повноваження відповідно до Конституції України.  

Доведено, що стосовно України можна сказати, що за певними параметрами є. Правова свідомість громадян, населення загалом, його прошарків і, головне, конституційний лад як процес і стан реалізації конституційних норм досягли високих зразків конституціоналізму. На шляху до Стратегії розвитку системи правосуддя та конституційного судочинства на 2021–2023 роки основним планом Стратегії розвитку конституційного судочинства є визначення пріо ритетів удосконалення конституційно-правового регулювання, насамперед у питаннях добору суддів Конституційного Суду України, забезпечення їх доброчесності, професійної компетент ності та політичної переваги, прозорі підстави та ефективні механізми притягнення суддів до відповідальності, забезпечення прийняття Конституційним Судом України обґрунтованих рі шень і висновків, які базуються на принципах верховенства, пріоритету прав і свобод людини,  цінностях і засадах, визначених Конституцією України.  

Основними проблемами, які визначають необхідність удосконалення діяльності Консти туційного Суду України, є:  

– поява механізму підтвердження доброчесності суддів Конституційного Суду України, що унеможливлює несумлінну поведінку, недотримання стандартів професійної етики, толерант ність до корупції;  

– недосконалість процедур конкурсного відбору кандидатів на посади судді Конститу ційного Суду України;  

– функціональна недосконалість системи конституційного судочинства;  

– недостатня комунікаційна політика Конституційного Суду України;  

– недостатній рівень довіри суспільства до органу конституційної юрисдикції в Україні.  Трансформації конституційного регулювання після здобуття Україною незалежності змі нили парадигму конституційного праворозуміння. В її основу покладено ідею про те, що кон ституційне регулювання має забезпечувати збільшення права над державою. Не можна ототож нювати право як об’єктивно чинну субстанцію з законом, який своєю чергою може лише відоб ражати суб’єктивність волі державної влади.  

 

1. Скомороха В. Г. Вплив конституційної юстиції на розвиток українського конституціоналізму. Сучас ний конституціоналізм і конституційне правосуддя: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції,  жовтень 2000 р. / За ред. С. В. Ківалова, М. П. Орзіха. Одеса: Юридична література, 2001. С. 32–33.  

2. Кордун О. Повторення спеціалізованих органів конституційного контролю: світовий досвід і Україна.  Людство і політика. 2001. № 2. С. 15–34.  

3. Мурашин Г. О. Конституційні засади організації та діяльності Конституційного Суду України.  Правова держава: Щорічник наукових праць Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України.  Т. 8. К., 1997. С. 38–46.  

4. Ладиченко В. В. Поділ влади: теорія і практика. К.: Україна, 1998. 32 с.  

5. Штайнберхер X. Структурні елементи західноєвропейської конституційної юрисдикції. Сучасний німецький конституційний аналіз. К., 1994. С. 22–26.  

6. Шаповал В. М. Проблеми розвитку конституційної юрисдикції в Україні // Вісник Конституційного Суду України. 1998. № 2. С. 45–52.  

7. Гергелійник В. О. Конституційний Суд у системі контролюючих органів: теоретичні аспекти. Право України. 1999. № 5. С. 84–90.  

8. Кельман М. С. Конституційний контроль як засіб захисту конституцій у національних правових системах континентального права: автореф. дис. … канд. юрид. наук. [12.00.02] – конституційне право. К.,  2001. С. 10–21. 

9. Про Конституційний Суд України: Закон України від 16.10.1996. Відомості Верховної Ради. 1996.  № 49. Ст. 272.  

10. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного врахування положень гл. 2 ст. 158 та ст. 159 Конституції України (справа про внесення змін до Конституції України). Справа № 1-26/98 від 09.06.98. Вісник Конституційного Суду України. 1998. № 3.  

11. Конституція України, прийнята на сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.  

12. Гергелійник В. О. Правові проблеми становлення та функціонування конституційної юстиції в Україні: дис. … канд. наук. 12.00.02. К., 1999. 203 с.