Анотація. У статті визначено теоретико-методологічні та практичні засади військового права як окремої галузі права та з’ясовано його місце і роль у системі права України. Визначено, щоо військове право є системою загальнообов’язкових норм, формально визначених правил поведінки у військово-публічній сфері, які встановлюються, охороняються і забезпечуються державою та здійснюють регулювання суспільних відносин, пов’язаних із діяльністю військової організації суспільства та мають на меті забезпечення захисту держави, суверенітету, територіальної цілісності. Основними ознаками військового права є нормативність, формальна визначеність, обов’язковість, регулятивність, процедурність, зв’язок з державою, системність. Загалом структура військового права вказує на його системну єдність, внаслідок цього мають прояв онтологічні ознаки цієї комплексної галузі права, наполягаючи у факті свого існування та доктринальну визначеність. Структурні елементи військового права мають власну нормативну складову. Положення одного або декількох законів, нормативних актів, у тому числі військових наказів, міжнародних угод, окремих судових рішень, якими введено у практику правового регулювання правозастосовні норми; норми звичаєвого права наповнюють змістовно інституційні утворення військового права.
Доведено, що військове право є системою загальнообов’язкових норм, формально визначених правил поведінки у військово-публічній сфері, які встановлюються, охороняються і забезпечуються державою та здійснюють регулювання суспільних відносин, пов’язаних із діяльністю військової організації суспільства та мають на меті забезпечення захисту держави, суверенітету, територіальної цілісності. Основними ознаками військового права є нормативність, формальна визначеність, обов’язковість, регулятивність, процедурність, зв’язок з державою, системність. Отже, становлення і розвиток концепції військового права України свідчить про те, що військове право об’єктивується у правовій реальності і потребує епістемологічного опрацювання його сутності, соціальних функцій, перспектив, здійснення наукового прогнозування забезпечення регулятивного впливу на важливі процеси, які відбуваються у військово-публічній сфері в умовах військової агресії росії, що несе пряму загрозу національній безпеці. Військове право є невід’ємним складним утворенням цілісної системи українського права, тому наукові пошуки у цій сфері повинні бути продовжені саме у такому напрямі.
1. Мураховська Т. Є. (2011). Формування нових галузей в системі права України: автореф. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.01. Харків. 19 с.
2. Чубко Т. (2011). Фактори розвитку права в контексті процесів глобалізації. Право України. № 5. С. 286–291.
3. Robertson R. Globalization: Social Theory and Global Culture. London: Sage Publications Ltd., 1992. 188 p.
4. Богуцький П. (2005). Ознаки та компоненти військового права як комплексної галузі українського права. Актуальні проблеми держави і права: зб. наук. Вип. 25. С. 151–158. [In Ukrainian]
5. Кравчук М. В. (2010). Новаторське видання у сфері військового права. Актуальні проблеми держави і права. 2010. Вип. 52. С. 459–464.
6. Богуцький П. П. (2009). Військове право у системі права України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.01. Одеса. 23 с.
7. Богуцький П. П. (2011). Правовий режим військового права у контексті системотворення українського права. Юридична наука. № 6. С. 182–186.
8. Богуцький П. П. (2008). Військове право України: джерела, структура та розвиток. Одеса: Фенікс, 185 с.