Ступінь зацікавленості дослідженням процесів застосування права та їх результатів у вигляді рішень залежить від культурної перспективи, в межах якої сприймаються процеси. Процеси застосування права як окремий напрям дослідження є природним дослідницьким напрямом правової культури на основі розмежування правотворчості та застосування права як двох окремих процесів. Сфери відрізняються з погляду повноважень, організації та процедур і частково з погляду суб’єктів, що приймають рішення.
Звернено увагу на дослідницькі питання тлумачення права, юридичної аргументації та техніки (що є невід’ємною частиною застосування права як окремого предмета вивчення як загальних, так і специфічних правових досліджень у континентальній правовій культурі) є просто частиною основної юриспруденції в англосаксонській культурі, де правотворчість та застосування права не розмежовані. У юриспруденції, заснованій на принципах англосаксонської правової культури, питання застосування права розпорошено: воно не охоплюється одним терміном або поняттям і поєднується з дослідженнями судових рішень та функціонуванням системи правосуддя.
Аналіз літератури дає підстави виокремити ознаки, функції, принципи та стадії правозастосовної діяльності, а також акцентовано увагу на тому, що основоположним принципом застосування є сам принцип верховенства права, зазначено особливості всього процесу застосування права органами виконавчої влади, розкрито шляхи вдосконалення практики застосування норм права відповідними органами влади. Значна увага надається дослідженню як управлінської, так і соціально-правової природи застосування норм права.
Актуалізовано й обґрунтовано усталені погляди та висвітлено сучасні проблемні питання правозастосування. Запропоновано розглядати правозастосування як певний спосіб організації реалізації самих норм права. Виділено особливості правозастосування як своєрідного явища правової дійсності й проаналізовано найбільш дискусійні питання.
З’ясовано специфіку як процесуального, так і процедурного регулювання й правозастосування, зокрема, застосування права в судах, у поєднанні з дослідженнями, пов’язаними з різними “прийомами” правової аргументації. Тут треба підкреслити, що тенденція звужувати вивчення застосування права до тлумачення права та правового обґрунтування/аргументації призводить до того, що логіко-лінгвістичний метод є основним методом дослідження (так званий догматичний метод дослідження права як специфічний метод для юридичних наук). Також у загальній юридичній науці (також у теорії права) основним напрямом вивчення процесів застосування права є питання тлумачення права та правового обґрунтування.
- Настасяк І. (2018). Загальнотеоретичний аналіз правової діяльності (у контексті дослідження функційної частини правової системи). Urnaluljuridicnaţional: teoriei practică. Septembrie. С. 24–28.
- Верховенство права як принцип правової системи : монографія: у 2 кн. / за заг. ред.
Ю. С. Шемшученко. Київ: Вид-во “Юридична думка”, 2008. Кн. 1: Верховенство права як принцип правової системи: проблеми теорії / відп. ред. Н. М. Оніщенко. 2008. 344 с. - Гнатюк М. Д. (2007). Правозастосування та його місце в процесі реалізації права: автореф. дис. … канд. юрид. наук. Київ, 21 с.
- Кельман М. С. (2024). Загальна теорія права: підручник. Київ : Кондор, 477 с.
- Матвеєва Л. Г. (2015). Транзитивність у правовій сфері. Київ: Юрінком Інтер, 328 с.
- Павлишин О. В. (2008). Оптимізація правозастосовчої діяльності: теоретико-правові та логікофілософські засади : навчальний посібник. Київ : Київський нац. ун-т внутрішніх справ, 123 с.
- Перепелюк А. М. (2016). Механізм застосування права: структура та критерії ефективності (загальнотеоретичний аспект) : дис. ... канд. юрид. наук. Київ, 224 с.
- Француз А. Й., Костюк Н. П. (2016). Юридична природа та сутність застосування норм права. Правничий вісник Університету “КРОК”. Вищий навчальний заклад “Університет економіки та права “КРОК”. Вип. 22. Київ, С. 13–17.
- Циппеліус Р. Юридична методологія. Київ: Вид-во “Реферат”, 2004. 176 с.