АРХІТЕКТУРА ВИСОКОГО ЗАМКУ ПОРІВНЯНО З РІЗНОЧАСОВИМИ ЄВРОПЕЙСЬКИМИ АНАЛОГАМИ

У статті досліджено архітектурні особливості Високого Замку у Львові порівняно з європейськими фортифікаційними спорудами різних історичних періодів, починаючи від замків “мотте і бейлі” X–XII ст. до готичних фортець XIII–XIV ст. і ренесансних бастіонних систем XVI ст. Дослідження має на меті виявити як подібності, так і відмінності між Високим Замком та його європейськими аналогами, розглядаючи такі аспекти, як використання природного рельєфу для оборони, функціональне зонування та еволюцію матеріалів у фортифікаційній архітектурі.
Ключовим аспектом цього порівняння є замки типу “мотте і бейлі”, що були поширеним типом укріплень у ранньосередньовічній Західній Європі. Ці замки, як правило, мали штучний або природний насип (мотте), увінчаний дерев’яною або кам’яною фортецею, а також закритий внутрішній двір (бейлі), що виконував господарські та житлові функції. Високий Замок структурно подібний на ці укріплення завдяки розташуванню на підвищенні та стратегічному поділу на верхній і нижній двори. Однак, на відміну від багатьох замків типу “мотте і бейлі”, які були переважно дерев’яними, Високий Замок від початку поєднував дерев’яні та кам’яні конструкції, що є характернішим для пізніших укріплень, таких як Каркассон у Франції та Віндзорський замок в Англії.
У дослідженні також розглянуто вплив готичних укріплень на архітектурну еволюцію Високого Замку. Зводячи готичні замки, такі як Каркассон та Гогенцоллерн, надавали перевагу високим кам’яним стінам, округлим вежам та складним оборонним системам, які поліпшували огляд та захист. Хоча Високий Замок у Львові містив деякі з цих елементів, йому бракувало подвійних куртин і розширених ровів, характерних для повністю розвинених готичних фортець. Ця відмінність свідчить про локалізованіший підхід до оборонної архітектури, що поєднував західні впливи із регіональними будівельними традиціями.