Особливості формування front-end технологій у хмарних середовищах: клієнт–серверна архітектура та часове моделювання

У статті досліджено особливості формування Front-end технологій у хмарних середовищах на основі клієнт–серверної архітектури та обґрунтування їхніх застосувань у інформаційних системах «Розумне місто». Запропоновано узагальнену часову модель латентності користувацького запиту, де компоненти відповідають мережевим затримкам, серверному опрацюванню, доступу до даних та витратам на серіалізацію/рендеринг у браузері. Для REST API з розгалуженою схемою маршрутів введено зважену оцінку з урахуванням частоти/критичності викликів, а для агрегованих запитів GraphQL – паралельну модель, у якій час відповіді задає «найповільніша» залежність (критичний шлях у DAG резолверів). Показано, як параметри часової моделі латентності користувацького досвіду знижуються завдяки хмарним засобам, серед яких CDN/Edge та HTTP/3-мережа, шлюз API/бекенд для фронтенда і часткова доставка, кешування та інкрементальні запити, прогресивний/потоковий рендер, а також веб-виконавці. Для планування потужностей пулу екземплярів бекенду та шлюзу API використано апарат систем масового обслуговування M/M/N з оцінкою очікуваної черги (Ерланг-C) та встановлено орієнтири цільового показника рівня сервісу для міських сценаріїв. На прикладі панелі «транспорт + якість повітря + енергомережа» показано, що GraphQL зменшує кількість звернень і стабілізує латентність у порівнянні з множиною REST-викликів, тоді як REST залишається ефективним для простих, добре кешованих ресурсів. Отримані результати дозволяють сформувати практичні рекомендації для проєктування фронтенду у хмарі з прогнозованою продуктивністю та керованими витратами.