РОЗВИТОК ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ДИНАМІЧНОЇ АРХІТЕКТУРИ

У цій статті представлений історичний огляд розвитку кінетичної архітектури, починаючи з 20 століття. - Перші спроби реалізувати футуристичні ідеї Томаса Хайн, Анджело Інверніца, Бакмінстер Фуллера Джона Фрідмана, Седріка Прайса. Стверджуються дві основні причини появи кінетичної архітектури. Це створення нового архітектурного середовища як відповіді на зміни парадигми світового сприйняття - динамічне та адаптивне до середовища нових потреб, використовуючи новітні комп'ютеризовані та механізовані системи та пристрої. Отримані основні тези та етапи утворення кінетичної архітектури 1950 -х та 1960 -х років. У статті приклади впроваджених об'єктів розглядаються за допомогою призми автора варіанту класифікації динамічної архітектури. Дослідження пропонує нову структуру класифікації, критеріями якої є - методи створення динаміки (справжній рух частин об'єктів та зорова ілюзія руху); Розмір рухомих елементів (великих та малих елементів), функція динамічних елементів (забезпечуючи оптимальний мікроклімат у приміщенні, захист від несприятливих погодних умов, інтерактивності, забезпечення енергоефективності, перетворення просторів) за типом перетворення елементів.

Запропонована система класифікації - це спроба систематизувати підхід до розуміння, розробку динамічної архітектури та її сфери застосування. Автори висвітлюють переваги та недоліки кінетичної архітектури. Переваги включають: пристосованість та гнучкість внутрішніх просторів, підвищення енергоефективності будівель, вдосконалення взаємодії з певним користувачем, естетична привабливість. Недоліки включають підвищену складність як проектування, так і будівництва, що призводить до більш високих початкових витрат, додаткових витрат на обслуговування та потенційних збоїв, обмежену пристосованість до традиційних архітектурних середовищ.

Кінетична архітектура (альтернативний термін - динамічний) - це новий напрямок, який змінює підхід до проектування та вимагає залучення фахівців з різних сфер, і залежить від нових цифрових технологій, матеріалів, здатності інтегрувати відновлювані джерела в архітектуру. Це дуже прогресивний напрямок, який встановлює не лише архітектурні та зорові завдання, але й комплекс глобальних проблем людства, яке слід вирішити.