В статті висвітлені події пов’язані з походженням і векторами розвитку архітектури нестаціонарних об’єктів для видовищної діяльності та різноманітні аспекти їх проєктування, будівництва і функціонування з урахуванням історії видовищно-архітектурних, мистецьких, культурних традицій і політичних подій в Європі і Україні. Для відновлення зруйнованих поселень і повернення їх до активного життя і розвитку варто закладати не тільки житлові, промислові, обслуговуючі об’єкти і мережі, а й об’єкти для театрально-видовищної діяльності. Актуальним буде використання об’єктів нетрадиційних форм через вплив деформації характеру розселення, соціально-демографічні особливості і природо-економічні показники. Важливим напрямом вирішення цього можуть стати нестаціонарні об’єкти для театрально-видовищної і культурно-просвітницької діяльності. Нестаціонарці будівлі завжди цікавили українських і закордонних вчених. Наприкінці XX і початку XXI століть, у численних статтях, монографіях, дисертаціях, постійно висвітлювалась інформація про такі споруди. Завдяки дослідженням на кафедрі ДАС під керівництвом В. Проскурякова і його учнів, такі споруди не тільки були виокремлені серед сотень видів, підвидів і типів громадських об’єктів минулого, а й класифіковані як важливий окремий тип, що зараз можна використовувати у відновленні зруйнованих під час війни з рф архітектурних мереж. Поданий в статті період охопив дослідження від часів архаїчно-натуралістичного культу, коли вершиною об’єктів для видовищ став “купальський театр”, і до XXI ст. Були досліджені обладунки скоморохів у їх “виставах”. Подальші результати розвідок нестаціонарного народного театру-вертепу і маріонеткових театрів-шопок. Висвітлені специфічні форми видовищ – міраклі, містерії, і більш пізні форми театри-балагани, ярмаркові, арки – для процесій. Також споруди театрів-фарсу і багато інших