Проектування військово-повітряної бази на території України в умовах сучасної російсько-української війни є необхідністю, зважаючи на ключову роль авіації у перебігу бойових дій. Сучасні військові літаки потребують відповідного простору та інфраструктури, технічного обслуговування для безпечного виконання повітряних операцій, що передбачає наявність військових авіаційних баз.
Більшість досліджень, що стосуються архітектурного аспекту формування військово-повітряних баз, зосереджені на проблемі функціонування таких комплексів у різних країнах з нерівномірним розподілом сучасного озброєння, актуалізуючи значимість пошуку ефективних методів маскування та захисту військових авіабаз: як на етапі вибору ділянки, так і за допомогою застосування низки містобудівних та архітектурних заходів, обґрунтованого підбору конструкцій та матеріалів окремих елементів комплексу.
На основі аналізу генеральних планів військово-повітряних баз у США 1950-х рр. та сучасних нормативних документів щодо їх проектування, простежено зміну у функціональному наповненні таких комплексів, наведено рекомендації щодо забезпечення їхнього захисту багаторівневою системою активної та пасивної протиповітряної оборони, зважаючи на стрімкий розвиток новітнього озброєння - балістичних та крилатих ракет, безпілотних літальних апаратів (БПЛА).
У статті досліджено основні чинники, що впливають на вибір території для розташування майбутньої військово-повітряної бази, окреслено ключові особливості проектування такого комплексу: функціональність, безпека, дотримання норм, інтеграція, соціальний комфорт, економічність та естетика архітектурних рішень.
У результаті досліджень запропоновано власну концепцію функціональної структури, а відтак і новітню модель військово-повітряної бази на території України.