Емоційність та інтертекстуальність в офіційних дискурсах пост-радянських авторитарних держав (Казахстан, Білорусь, Російська Федерація) [науково-методична стаття]

https://doi.org/10.23939/shv2020.02.021
Надіслано: Липень 01, 2020
Прийнято: Вересень 27, 2020
Автори:
1
Vasyl Stus’ Donetsk National University

У статті здійснюється формальний аналіз офіційних дискурсів Казахстану, Білорусі та РФ. Репрезентантами офіційних дискурсів виступають сайти президентів цих країн. За допомогою комп’ютерних програм (мова Python) обчислюються показники емоційності, прямої та непрямої інтертекстуальності. Для усіх трьох офіційних дискурсів характерна низька емоційність та пряма інтертекстуальність, що підкреслює незначну інтенсивність (або ж формальність) політичної взаємодії. Середні показники емоційності дискурсів Казахстану та Російської Федерації (0,26; 0,24) та Білорусі (0,39) – у декілька разів менші від показників країн із більш демократичними режимами. З-поміж окреслених дискурсів виокремлюються більш емоційні спорадичні (Білорусь) та менш емоційні стабільні (Казахстан, Російська Федерація). Між емоційністю Казахстану та Російської Федерації знаходимо позитивну кореляцію (0,84), що говорить про існування схожих етапів розвитку цих дискурсів: із більш виразною емоційністю до 2013 і неемоційний етап – після 2013. За непрямою інтертекстуальністю для Білорусі та Російської Федерації виокремлюється декілька періодів, коли показники непрямої інтертекстуальності були дуже значними (2012-2014, 2016-2017; та 2005-2010 – відповідно). Подібні періоди високих показників пояснюються не інтенсифікацією політичної взаємодії, а її імітацією. Значний відсоток повідомлень (більше половини, а іноді й 80-90%) із непрямими цитатами у цей період в Білорусі та Росії – це привітання або ж висловлення співчуттів авторитарних лідерів країн представникам світової спільноти. Для Казахстану спостерігається інтерес до подібного типу повідомлень, проте вони домінують тільки протягом 2011-2012 років. Таким чином, для білоруського та російського офіційних дискурсів притаманна імітація політичної активності на рівні комунікації, а для казахстанського – ні. Хоча для усіх трьох типів характерний штучний характер політичної взаємодії на рівні офіційних дискурсів, що може бути визначений через використання шаблонного підходу для створення текстів.

  1. Недокус, І. (2013). Правоохоронні органи в політичних процесах Республіки Білорусь. Історико-політичні проблеми сучасного світу, 25-26, 103-107.
  2. Хамутовська, С. (2013). Політико-ідеологічні преференції населення Республіки Білорусь: соціологічний аналіз. Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 4, 166-179.
  3. Akhmetova, L. (1997). On the patriotism and the ideology of the national political system. Bulletin KSNU, 1, 79-86.
  4. Balzer, H. (2003). Managed Pluralism: Vladimir Putin's Emerging Regime. Post-Soviet Affairs, 19(3), 189-227. DOI:10.2747/1060-586X.19.3.189
  5. Biryukov, N., & Sergeev, V. (2018). Russian Politics in Transition Institutional Conflict in a Nancent Democracy. Abingdon: Routledge.
  6. Dvorak, J. (2019). Belarus. In D. Merskin. (Ed.). The SAGE International Encyclopedia of Mass Media and Society, 160-162. Thousand Oaks: SAGE Publications, Inc.
  7. Evans, A. B. (2008). Power and Ideology: Vladimir Putin and the Russian Political System. Pittsburgh: The Carl Beck Papers.
  8. Hutchenson, D., & Korosteleva, E. A. (2006). Preface. In D. Hutchenson, E. Korosteleva. (Eds.).  The Quality of Democracy in Post-Communist Europe, 8-12. Abingdon: Routledge.
  9. Il’chenko, M. (2012). Inertia in Russian Politics. Russian Politics and Law, 50(3), 70-81.
  10. Isaacs, R. (2011). Party System Formation in Kazakhstan: Between Formal and Informal Politics. London: Routledge.
  11. Junisba, B. (2010). A Tale of Two Kazakhstans: Sources of Political Cleavage and Conflict in thePost-Soviet Period. Europe-Asia Studies, 62(2), 235-269. DOI:10.1080/09668130903506813
  12. Kjaernet, H., Satpaev, D., & Torjesen, S. (2008). Big Business and High-level Politics in Kazakhstan: An Everlasting Symbiosis? Political Science, 6(1), 95-107.
  13. Linz, J., & Stepan, A. (1996). The Problems of “Stateness” and Transitions: The USSR and Russia. In J. Linz & A. Stepan. (Eds.).  Problems of Democratic Transition and Consolidation: Southern Europe, South America, and Post_communist Europe, 366-400. Baltimore: The John Hopkins University Press.
  14. McAllister, I., & White, S. (2015). Electoral Integrity and Support for Democracy in Belarus, Russia, and Ukraine. Sociology, 25(1), 78-96. DOI:10.1080/17457289.2014.911744
  15. Ostrowski, W. (2010). Politics and Oil in Kazakhstan. London: Routledge .
  16. Pospieszna, P. M. (2010). When Recipients Become Donors Polish Democracy Assistance in Belarus and Ukraine. Tuscaloosa: The University of Alabama.
  17. Sakwa, R. (2012). Democratization. In  G. Gill, J. Young. (Eds.). Routledge Handbook of Russian Politics and Society, 33-44. Abington: Routledge.
  18. Schatz, E. (2004). Modern clan politics: the power of “blood” in Kazakhstan and beyond. Washington: University of Washington Press.
  19. Sikevich, Z.  (2017). Russians, Ukrainians, Belorussians: together or apart? (Saint-Petersburg representations dynamics, 2006-2016). Sotsiologicheskie issledovaniya 7, 88-98. DOI:10.7868/S0132162517070108
  20. Steblyna, N. (2020). Official Discourses of Post-Soviet Countries Transformations in the Dsigital Reality (2005-2019). European Political and Law Discourse, 7(4), 110-115.
  21. Stent, A. (2007). The Lands In Between: The New Eastern Europe in the Twenty-First Century. In D. Hamilton, & G. Mangott. (Eds.). The New Eastern Europe: Ukraine, Belarus, Moldova, 1-21. Washington: Center for Transatlantic Relations.
  22. Titarenko, L. (2011). Post-Soviet Belarus: The Transformation of National Identity. International Studies. Interdisciplinary Political and Cultural Journal, 1, 6-18. DOI:10.2478/v10223-011-0002-4
  23. Way, L. (2005). Authoritarian State Building and the Sources of Regime Competitiveness in the Fourth Wave: The Cases of Belarus, Moldova, Russia, and Ukraine. World Politics, 57(2), 231-261. DOI:10.1353/wp.2005.0018
  24. Zamyatin, K. (2016). Russian Political Regime Change and Strategies of Diversity Management: From a Multinational Federation towards a Nation-State. JEMIE, 15(1), 19-49.
  25. Zhukova, E. (2018). Chernobyl, Responsibility and National Identity: Positioning Europe and Russia in the Media of Belarus and Ukraine (1992-2014). Europe Asia Studies, 70(7), 1055-1082. DOI:10.1080/09668136.2018.1499876