У кожен історичний період світло, як природне, так і штучне, відігравало важливу роль у створенні священного простору храму, атмосфери містики і зосередженості, було і залишається невід’ємною частиною релігійного ритуалу. Водночас світло як явище архітектонічне – формотворний елемент просторової структури християнського храму, найважливіший чинник сприйняття його простору та іконографії.
На прикладі ряду споруд простежено вплив української наддніпрянської традиції сакральної архітектури на церковне будівництво Донщини XVIII століття. Окреслено спільні та відмінні риси подонських споруд із їх наддніпрянськими прообразами. Проаналізовано різні можливості окреслення такого роду об’єктів у рамках архітектурної теорії.
В розумінні традиції, новаторства та національної ідентичності взірців дерев'яних храмових будівель, зокрема, українських дерев'яних церков виявляються пені тенденції, які за своєю сутністю стають головними, щодо тяглості (тривалості) розвитку в храмобудуванні. Виявляються чинники традиції і новаторства, як важливі середники утвердження національної ідентичності образу дерев'яних храмових будівель, і їх вираження в сучасному храмобудівному процесі творення християнської святині.
Досліджено питання, які стосуються формування архітектурних об’єктів у міських просторахі у природних просторах, де оточення – контекст – відносини із природою і збудованим середовищем створюють важливий функціональний і просторовий зв’язок.
У статті розглядається культура, світогляду валійців - одного із народів, які проживають на території Великої Британії. Метою статті є аналіз валійського націоналізму та виявлення його особливостей і який дозволим їм, попри тиск англійців, зберегти власну культуру, мову та окремішність від англійців.