1

Отримано композиційні препарати на основі гетероциклічних аміновмісних похідних нафтохінону і поверхнево-активних рамноліпідів. Досліджено інтенсивність процесів пероксидного окиснення ліпідів (ПОЛ), окисної модифікації білків (ОМБ) та радикал-поглинальної активності щодо 1,1-дифеніл-2-пікрилгідразилу (ДФПГ). Виявлено, що сполука 2‑[(6-(4-фторофеніл-5-оксо-2,5дигідро-1,2,4-триазин-3-іл)феніл)аміно]нафтален-1,4-діон 1d та її композиційний препарат з рамноліпідом 1d+РЛ проявили високу антиоксидантну активність щодо процесів ПОЛ й ОМБ.

Стаття присвячена дослідженню впливу натрієвої солі перфторсульфонової кислоти як стабілізатора на каталітичну активність хлориду заліза та хлориду натрію в реакції прямого хлорування етилену до 1,2-дихлоретану. Під час досліджень автори встановили, що підвищення концентрації стабілізатора до 4% мас. не мав істотного впливу на каталітичну активність комплексу, але збільшення від 4% мас. до 10% мас. дозволило скоротити час розчинення хлориду натрію та досягти необхідної концентрації іонів натрію в реакторі прямого хлорування.

З використанням чистого нітрату заліза та нітрату карбонату магнію методом горіння синтезовано наночастки фериту MgFe2O4. Виявлено, що магніто-сепарабельний MgFe2O4 є гіперактивним каталізатором для синтезу широкого спектру біологічно активних п'яти та шестичленних гетероциклічних компонентів за умов дефлегмації. Встановлено, що вихід сполук є високим, а час реакції найменшим у порівнянні з літературними даними. Сильний електронний натяг Fe3+ відповідає за гіперактивність каталізатора, що було доведено заміщенням Fe3+ іншими тривалентними йонами металів.

Здійснено синтез нових гібридів 1,3,4-оксадіазол-2-тіонів з акридин 9(10H)-оном, структура яких підтверджена за допомогою хромато-мас-спектрометрії, ІЧ, 1H, 13C-спектроскопії. Досліджена тіон-тіольна рівновага у 8 розчинниках з різною діелектричною проникливістю за допомогою УФ-спектроскопії та методами квантової хімії з використанням базисів DFT/B3LYP та HF. Результати експериментальних розрахунків узгоджуються з теоретичними та показали переважання форми тіону.

Проведено реакції нуклеофільного заміщення між 5-R-2,3-дихлоро-1,4-нафтохінонами і 4-аміно-5-гетерил-4H-1,2,4-триазол-3-тіолами. Показано, що взаємодія може відбуватися за двома альтернативними напрямами, які регулюються за допомогою умов реакції. Проведено пошук відмінностей в реагуючих атомах досліджуваних молекул внаслідок порівняння розрахованих індексів Фукуї. Експериментально показано вплив електронодонорних та електроноакцепторних замісників у 5 положенні 2,3-дихлор-1,4-нафтохінону на регіоселективність перебігу реакції нуклеофільного заміщення.

Була проведена та досліджена на B3LYP/6 31G(d,p) рівні реакція Дільса-Альдера азо-біс-ціанурхлориду як електрофільного дієнофілу з рядом дієнів з різною нуклеофільністю, а саме 2,3-диметилбутадієну, 2-метилбутадієну і 1-ацетоксибутадієну. Визначено, що реакція проходить за м’яких умов та з високими виходами. Обчислені глобальні та локальні індекси реакційності, а також геометрії перехідних станів та енергії активації. Вивчені напрямки подальшої модифікації одержаних продуктів заміщенням атомів хлору.

Надзвичайно актуальним завданням органічної та фармацевтичної хімії на сьогоднішній день є пошук нових біологічно активних сполук, які в подальшому можуть використовуватися як перспективні субстанції для розробки нових низькотоксичних високоефективних лікарських препаратів. З цією метою було синтезовано гетероциклічні N-похідні 1,4-дихлоронафтохінону і визначено їх лікоподібні (“drug-like”) характеристики.

Для дослідження нуклеофільності аміногрупи у 6-му і 7-му положеннях і порівняння з активністю аміногрупи у 2-му положенні нафтохіноїдного циклу 1,4-нафтохінону, було проведено реакції алкілювання алкілйодидами, ацилювання ацетатним ангідридом, а також здійснено взаємодію з сульфінілхлоридом та сульфонілхлоридом.

алкенів – активниих диполярофілом у реакції [3+2] циклоприєднання.
Встановлено, що використання каталізатора ацетату срібла чітко просторово координує
молекулу азометиніліду у перехідному стані, що пояснює отримання виключно
продуктів цис-приєднання. Під час аналізу оптимізації умов перебігу реакції була
встановлена закономірність, що під час перебігу реакції за класичною методикою
переважно утворюються циклічні продукти анелювання двох протонів по хіноїдному
ребру, а під час використання мікрохвильового випромінювання отримуються з

Реакція Дільса-Альдера має широке застосування в органічному синтезі, оскільки дозволяє, використовуючи різноманітні дієни та дієнофіли, утворювати шестичленні цикли в одну стадію. Азосполуки, особливо з електронодефіцитними замісниками, такими як 1,3,5-триазиновий цикл, можуть виступати активними дієнофілами у реакціях Дільса-Альдера.