екзистенція

Погляди на виховання, навчання, освіту, розвиток є завжди актуальними, адже різні ідеї впливу одних людей на інших є предметом дослідження багатьох наук. Земне життя, духовне навколишнє середовище потребує щоразу відсторонення розуму від земних, чуттєвих турбот, а звернення до духовних надчуттєвих, недоступних розумові проблем, які впливають на онтологічну життєдіяльність людини, яка регламентується відповідними нормами.

       Хоча будь-яка війна є “продовженням політики іншими засобами” (К. фон Клаузевіц), російсько-українську війну проаналізовано з точки зору екзистенціалістської філософії як філософії криз людини. Російсько-українська війна актуалізує забуті екзистенціалістські ідеї вибору, ситуації, свободи, обов’язку, відповідальності в контексті індивідуального та колективного самовизначення. Розглянуто праці, які пояснюють ці ідеї, таких філософів, як Ж.-П. Сартр, А. Камю, К. Ясперс. Війна руйнує життєвий світ людини, і тому вона повинна протистояти такому руйнуванню.

У статті досліджено канонічне право у конституційному полі, адже філософський
світ дуже багатий на творчість як рух до трансцендентного, позамежового буття. Цю
творчість у земних умовах еманують, виточують суспільство, Церква і держава на
основі співіснування людей на природних законах, синергетичних, нелінійних
соціальних процесах. Ці три інституції, які керовані природними і надприродними
законами, здійснюють культурологічну діяльність. Зокрема, формують своє правове
поле, впливають на дух людини, намагаються зробити людину щасливою тощо. Кожна

У статті досліджено канонічну певність благодаті святих місць, що дає змогу
зрозуміти й усвідомити роль Церкви як тайни грішного народу. Інтенсивне духовне
життя людини потребує Церкви, не тільки її літургійного життя, а й його продовження.
Хоч відвідування святих місць і не замінює церковних таїнств, проте дає певність,
переконання у правильності їх пошани, а також визнання такої необхідності. Позитивний
вплив святих місць на звичайних людей, зв’язок живих і померлих зміцнюють буття

Досліджено життєдайні норми в метаантропологічному аспекті. Основну увагу
зосереджено на характеристиці чеснот. Доводиться, що процес чеснот у метаантро-
пологічному вимірі має природні детермінанти, адже християнські життєдайні норми
по-різному виявляються в буденному, екзистенційному та трансцендентальному
вимірах. Охарактеризовано життєву методику з погляду трансцендентного права.

Досліджено єдність системи церковних канонів. Основну увагу зосереджено на проблемі пошуку духовності, що проаналізовано у статті в антропологічних, етичних й екзистенційних аспектах.