Розглянуто маловідомий монастир у Щеплотах. Виконано камеральні та натурні дослідження з гіпотетичною реконструкцією вигляду монастиря на час існування. Окреслено проблематику та шляхи збереження монастирища та реліктів оборонної системи.
Монастир та костел чернечого ордену тринітаріїв були важливою частиною первісної розплануваьної структури міста-фортаці Станіславова (сьогодні місто Івано-Франківськ), архітектурним комплексом наземних, казематованих і підземних споруд сакрального, житлового і складського призначення. Досліджено первинний вигляд та склад, історичні періоди розбудови, подальший розвиток та сучасний стан сакрального комплексу ордену тринітаріїв.
Надійні оборонні споруди у XVII–XVIII на теренах Західної України були запорукою стабільного функціонування замку, міста чи монастиря. Монастирські комплекси активно домінували у просторі населених пунктів чи ландшафту. Обителі оо. бернардинів були одними з найчисленніших осередків серед орденів західного обряду на території дослідження та в силу різних чинників відігравали активну оборонну роль у системі захисту міст та навколишніх теренів. Оборонні споруди, окрім захисту, визначали територію об’єкта.
У статті на основі камеральних та натурних досліджень проведено аналіз ландшафтного та містобудівного розташування монастирів оо. Бернардинів, розкрито раніше невідомі факти про існування та функціонування окремих монастирських фортифікаційних елементів, визначено особливості оборонних споруд ордену.
Розглянуто історію виникнення та прослідковано еволюцію розвитку василіанського монастиря в Ужгороді. Розкрито архітектурно-стилістичні особливості Василівського монастиря в Ужгороді та запропоновано реставраційні заходи, з метою збереження пам’ятки.
На основі ґрунтовного аналізу значної джерельної бази в історико-правовому контексті проаналізовано канонічно-законодавчі документи монастирів Студійського уставу. “Загальний Типікон” взорувався на древні монаші типікони та на східну традицію чернецтва, яку запровадили у Києво-Печерській Лаврі Св. Антоній і Св. Теодозій Печерські. Він складався із п’яти частин, що тематично поділялися на