докази

Актуальним є дослідження проблемних аспектів трансформації матеріалів, отри-маних у ході оперативно-розшукової діяльності, у докази в кримінальному провадженні. Стаття висвітлює проблему забезпечення балансу між необхідністю ефективної протидії злочинності, особливо в умовах воєнного стану, та дотриманням фундаментальних прав і свобод людини. Розглянуто сутність та функціональне призначення оперативно-розшукової діяльності як самостійного напряму правоохоронної роботи, що має власні завдання, прин-ципи та переважно негласний інструментарій.

У статті досліджено правову природу, зміст і доказове значення інституту фіксації фактичного стану судовим виконавцем (protokoł stanu faktycznego) за законодавством Республіки Польща, який є результатом рецепції французького constat d’huissier de justice та відображає європейські тенденції розширення повноважень виконавців у напрямі забезпечення доказів і гарантування правової визначеності.

Процес доказування здійснюється компетентними учасниками кримінального процесу з метою встановлення істини у кримінальному провадженні і є його вагомим складовим елементом. Доказування відбувається з дотриманням визначених законом порядку кримінального провадження загалом, виконання окремих процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень, тобто у межах кримінальної процесуальної форми. Сучасна концепція кримінального процесу спрямована на встановлення додаткових гарантій дотримання прав його учасників на кожному етапі.

Боротьба зі злочинністю неповнолітніх є одним із важливих напрямків діяльності органів досудового розслідування, прокуратури та суду. У цьому контексті Кримінальний процесуальний кодекс зобов'язує органи, які здійснюють кримінальне провадження щодо неповнолітніх, якомога детальніше з'ясовувати обставини, що стосуються характеристики таких неповнолітніх, а також виявляти причини та умови, що сприяли вчиненню ними кримінального(их) правопорушення(ь). 

Цю статтю присвячено аналізу правових норм чинного кримінального проце-
суального законодавства в частині досудового розслідування та здійснення криміналь-
ного процесуального доказування, а також слідчої практики. Необхідність такого
аналізу викликана тим, що з моменту вступу в чинність нового Кримінального
процесуального кодексу України практика досудового розслідування висвітлила низку
проблемних питань, відповіді на які необхідно знайти через наукові підходи.

Стаття присвячена огляду поняття принципу змагальності та доведення як
розумного співвідношення змагального початку, рівності сторін і активності суду з
метою забезпечення рівності доказових можливостей сторін, що має відповідати
тенденціям до соціалізації функцій правосуддя.

Досліджено особливості доказування у наказному провадженні. Проаналізовано
судову практику щодо документів, якими підтверджується кожна із вимог, за якою може
бути видано судовий наказ. Констатовано, що етап подання доказів у наказному
провадженні, на відміну від позовного, збігається із моментом подання заяви про видачу
судового наказу. Документарність як ознака наказного провадження характерна тільки
до моменту оскарження судового наказу боржником. Для боржника процес доказування