адміністративне правопорушення

Отримання Україною статусу «держави – кандидата» країн-учасників Європейського Союзу, а також вплив і додержання міжнародного законодавства щодо прав і свобод людини у значній мірі доповнює адміністративно-правовий статус громадян нашої країни. Ратифікація Українською державою Європейської конвенції з прав людини (1997 р.) та інших пов’язаних з правами і свободами міжнародних нормативно-правових актів відкрила новий етап у розвитку національної юридичної науки, особливо щодо захисту прав фізичних осіб [1, с. 15‒32].

У статті розглянуто питання, пов’язані з адміністративно-правовим захистом культурної спадщини України в сучасних умовах.

Метою даної статті є отримання результатів при застосуванні наукового аналізу теоретико-методологічних та адміністративно-правових засад профілактики правопорушень у фінансово-економічній сфері засобами адміністративного права, визначено поняття, особливості профілактики правопорушень у фінансово-економічній сфері та адміністративно-правові засади її реалізації. 

В статті розглянуто питання, що пов’язані з аналізом одного із видів адміністративних покарань, закріплених у п. 5 ст. 24 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) ‒ «позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання); позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю», які є однією з мір адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень у сфері адміністративно-правових відносин.

Проаналізовано юридичну природу реєстрації іноземців та осіб без громадянства. Встановлено особливості цього правового інституту та його значення для кваліфікації адміністративних правопорушень. Запропоновано окремі доповнення, що спрямовані на удосконалення застосування терміна “реєстрація”.

Необхідність боротьби з адміністративними правопорушеннями в різних сферах зумовлює актуальність глибокого і всебічного дослідження широкого кола питань, пов’язаних із застосуванням адміністративного примусу. Адміністративні правопорушення не спричиняють великої суспільної небезпеки, але вони дезорганізують діяльність державної влади, посягають на громадський порядок, права і свободи громадян, власність, завдають шкоду суспільним відносинам. Правопорушення становлять безпосередню загрозу суспільним відносинам, що охороняються, завдають їм шкоди.