internally displaced persons

Стаття присвячена теоретико-правовому аспекту реалізації інституту наставництва в закладах вищої освіти в контексті формування всесторонньо розвинутої особистості, що опанувала усі необхідні компетентності через міжособистісну взаємодію між студентом та наставником в межах освітнього простору.

Наголошено, що сьогодення актуалізувало наставницьку роботу з внутрішньо переміщеними особами, військовослужбовцями та особами з особливими освітніми потребами.

Висвітлено проблеми працевлаштування внутрішньо переміщених жінок на ринку праці територіальних громад, які прихистили жінок після початку війни України з Росією. Для виконання дослідження автори провели опитування жінок протягом 2022-2023 років у два етапи. Автори визначили сукупність умов та критеріїв успішного інтегрування жінок у життя територіальних громад та оцінили динаміку сприйняття та задоволення цієї сукупності у розрізі територіальних громад чотирьох регіонів Західної України.

Досліджено окремі питання, що стосуються соціального захисту внутрішньо переміщених осіб в Україні, через призму безпекових та економічних аспектів, які є головними для цієї категорії осіб. Підкреслено, що питання міграційних процесів упродовж усіх років незалежності України були доволі гострими для нашої держави. Проблематика правового статусу осіб, які поверталися в державу з тери торій республік пострадянського простору, змінювалась проблематикою біженців, депортованих наро дів, нелегальною та трудовою міграцією, а з 2014 р.

У статті проаналізовано фінансове забезпечення від держави для внутрішньо переміщених осіб. На основі чинного законодавства охарактеризовано поняття “внутрішньо переміщені осо би”. Зазначено, що внутрішньо переміщені особи – це громадяни, іноземці, особи без грома дянства, які постійно чи тимчасово проживають на території України й вимушені примусово або з власної волі здійснювати внутрішнє переміщення у межах своєї країни.

У сучасному правовому полі Україна стикається з безпрецедентними викликами, які вимагають специфічних підходів до соціального захисту груп населення, що є найбільш вразливими в умовах воєнного стану. В цій статті розглядаються ключові аспекти правової та соціальної допомоги трьом головним категоріям: переселенцям та біженцям, інвалідам війни та учасникам бойових дій, а також сім’ям загиблих у бойових діях. Переселенці та біженці зазнають численних правових та соціальних викликів, починаючи від простих перешкод в отриманні соціальних послуг і закінчуючи проблемами у доступі до ринку праці.

У статті проаналізовано соціальне забезпечення внутрішньо переміщених осіб. На основі аналізу чинного законодавства, сучасних наукових досліджень запропоновано визначення поняття «внутрішньо переміщені особи». Зазначено причини вимушеної міграції та їх вплив на соціальне забезпечення внутрішньо переміщених осіб в Україні.

З’ясовано, що в Україні питанням захисту прав та інтересів дітей надавалася значна увага ще до війни. Починаючи від формування ювенальної превенції до освітніх реформ – усі заходи спрямовувалися на формування цілісної особистості майбутнього покоління.

Досліджено поняття внутрішньо переміщених осіб. Зазначено, про проблеми вимушеної міграції внутрішньо переміщених осіб в Україні. 

Висвітлено проблему відповідності національного законодавства міжнародним
стандартам у сфері захисту прав та інтересів внутрішньо переміщених осіб та
розмежування міжнародних стандартів щодо внутрішньо переміщених і біженців, та
обґрунтовано необхідність наскрізного відображення міжнародного законодавства у
національному законодавстві кожної країни для максимального забезпечення єдиного
підходу до визначення основних прав і свобод усіх осіб демократичного суспільства