сколівщина

На усьому просторі Європи найбільша кількість, і то найцінніших зразків, дерев’яного будівництва збереглися на Україні. На Сколівщині і Турківщині у XVIII столітті відбувався процес створення нового типу сакрального об’єкта, тобто йшла своя західноукраїнська інтерпретація вертикальної композиції церковної споруди. Цей процес тривав майже два сторіччя і закінчився тим, що в цих двох районах сформувалось своє оригінальне об’ємно планувальне вирішення, яке пізніше отримало назву церкви бойківського типу.

Проаналізовано сакральну бойківську архітектуру, що відзначилася ступінчасто-пірамідальним типом бойківської церкви з трьома вежами. У всіх типах дерев’яних церков об’єднавчим модульним елементом був центральний зруб, верх якого завжди робили щонайменше на один ярус вищим від бічних. Серед тридільних храмів найпоширенішими були типи з прямокутною чи восьмигранною навою, гранчастим вівтарем і таким же або прямокутним бабинцем.

Розглянуто та проаналізовано церковний живопис Сколівщини, що його створили маляри-іконописці на замовлення церковних громад. Найцінніші ікони цього регіону зберігаються в музеях України, зокрема у Львівському національному музеї, а також знаходяться в окремих церквах району.