Проаналізовано сакральну бойківську архітектуру, що відзначилася ступінчасто-пірамідальним типом бойківської церкви з трьома вежами. У всіх типах дерев’яних церков об’єднавчим модульним елементом був центральний зруб, верх якого завжди робили щонайменше на один ярус вищим від бічних. Серед тридільних храмів найпоширенішими були типи з прямокутною чи восьмигранною навою, гранчастим вівтарем і таким же або прямокутним бабинцем.
1. Грабар І. Дерев’яна архітектура Прикарпатської Русі // Пам’ятки України, 1997. — С. 60. 2. Данилюк А. Г. Народна архітектура Бойківщини. Житлове будівництво. Львів, 2004. С. 168. 3. Дем’ян Г. Грабовець. — Львів, 2007. — С. 77. 4. Драган М. Українські дерев’яні церкви. — Київ, 1998. — Ч. 1. — С. 169. 5. Історія міст і сіл УССР. Львівська область // Під ред. П. Тронько. — Київ, 1968. — С. 265. 6. Кармазин-Коковський В. Мистецтво бойківської церкви. — Нью-Йорк — Філадельфія, 1987. — С. 206. 7. Левицький Т. Плав’є. — Львів, 1997. — С. 30. 8. Малевич М. Церква // Бойківська думка. Сколе, 2005. — № 72–73. — С. 2. 9. Рішення виконкому Львівської обласної ради від 30.06.1969 р. та від 13.07.1991 р. № 671. 10. Січинський В. Бойківський тип дерев’яної церкви і його відношення до історичних стилів // Сакральне мистецтво Бойківщини. Дрогобич,1998. — С. 54. 11. Сколівщина / Під ред. С. Павлюка. — Львів, 1996. — С. 266. 12. Слободян В. Втрачені пам’ятки сакральної архітектури Львівщини // Пам’ятки України, 2006, № 3. — С. 22. 13. Сулик Р. Дерев’яне церковне будівництво на Стрийщині. Львів-Стрий, 1993. — С. 69. 14. Шематизм Самбірсько-Дрогобицької Єпархії УГКЦ. 1998. 15. Юрченко П. Дерев’яне зодчество України XVIII–XIX ст. — К., 1949. — С. 139. 16. Papee F. Skole і Tucholszczyzna. Lwow, 1891. — C. 57. 17. Pulnarowicz W. U zrodel Sanu, Stryja I Dniestry. Turka, 1929. — С. 131.