правові норми

Корупція, як одна з найбільш стійких соціальних патологій, супроводжує людство з мо­менту зародження перших цивілізацій. Вона виникла одночасно з появою суспільної ієрархії, адміністративного управління та розподілу ресурсів, стаючи невід’ємною частиною взаємовід­носин між владою і суспільством. У стародавніх державах корупційні практики були настільки поширеними, що багато вчених розглядають їх як один із системних чинників, що впливали на розвиток політичних і правових інститутів.

Анотація. Стаття присвячена висвітленню однієї з актуальних теоретико- методологічних проблем правознавства щодо визначення ролі норм конституційного права у системі правового регулювання. Із застосуванням методу системного аналізу розглянуто правове регулювання, систему правового регулювання, механізм правового регулювання. Правове регулювання, тобто вплив на суспільні відносини за допомогою правових засобів, одна із властивостей правової системи. Система правового регулювання має цілісність, одночасно властивості стабільності та динамізму.

У статті здійснено теоретико-правовий аналіз дефініції правомірної поведінки, осмисленні її критеріїв, видів, механізму формування та реалізації у сучасних обставинах. Правомірна поведінка як вид соціальної поведінки є складним процесом взаємодії людини та права. Ця взаємодія полягає у впливі права на поведінку індивідуума, який керуючись усталеною в його свідомості системою цінностей, обирає власну модель поведінки.  Саме цінності формують та характеризують внутрішній світ індивідуума: його духовний стан, волю, почуття, розум, ставлення до макрокосмосу.

Розглянуто особливості нормативно-правового регулювання державно- приватного партнерства в Україні. Визначено сутність державно-приватного партнерства та акцентовано увагу на інноваційності цього інструменту. Проаналізовано низку нормативно-правових актів, на базі яких здійснюється співробітництво між державою та приватними суб’єктами. Подано проблеми, які існують у сфері нормативно-правового регулювання державно-приватного партнерства.

Відзначено, що сьогодні для сфери соціального забезпечення суддів в Україні є характерними наступні напрямки: 1) адаптація європейських стандартів та досвіду зарубіжних держав у нормах законодавства про судоустрій і статус суддів України; 2) збільшення заробітної плати суддів за рахунок урізання соціальних гарантій; 3) зменшення змісту та обсягу соціального забезпечення суддівського корпусу; 4) переходу держави від переважання натурального соціального забезпечення (за рахунок у першу чергу пільг та гарантій) до грошового забезпечення.

Україна, ставши на шлях незалежності та побудови правової держави, спрямувала
свою діяльність на формування національного права. А звідси вивчення проблем
формування та розвитку такої галузі права як соціальне забезпечення – одне з головних
завдань юридичної науки. Це зумовлено тим, що за допомогою норм цієї галузі
проходить реалізація людиною та громадянином своїх найважливіших соціальних прав.
Поряд із цим, успішне вирішення завдань правотворчої та правозастосовної діяльності в

Актуальність теми дослідження зумовлена, насамперед, активним процесом переходу від індустріального до інформаційного суспільства, який можна спостерігати у світі, і побудова якого неможлива без існування незалежних медіа. В країнах із більш давньою історією демократії немає ЗМІ, які б повністю належали державі, та вели мовлення і друкували якусь інформацію крім статистичної, оскільки основний принцип європейської демократії полягає в тому, що уряд не має права вести пропаганду для власного народу.